Якщо ми не стримуємо свій язик, він може завдати багато шкоди. Скажімо, ви зустрічаєте одновірця, який живе в країні, де нашу працю заборонено. Чи хочеться вам випитати в нього, як у цій країні виконується наша праця? Якщо так, безсумнівно, ви маєте добрі спонуки. Ми любимо наших братів, і нам не байдуже, як вони живуть. До того ж ми хочемо, щоб наші молитви за них були конкретними. Однак це час, коли нам слід промовчати. Якщо ми тиснемо на людину, котра знає конфіденційну інформацію, то не виявляємо любові ні до неї, ні до одновірців, які сподіваються, що вона не розповідатиме про їхню діяльність. Звичайно, ніхто з нас не хотів би створити ще більші труднощі нашим братам і сестрам, які живуть у країнах, де нашу працю заборонено. Водночас братам і сестрам, які служать у таких країнах, теж не варто ділитися подробицями про те, як Свідки виконують там своє служіння або займаються іншими теократичними справами. w20.03 21, абз. 11, 12
|
