Цар Давид побачив, як купається заміжня жінка. Він знав Божий наказ: «Не жадай дружини свого ближнього» (Вих. 20:17). Все ж він, очевидно, продовжував дивитися на ту жінку. Його серце стало поділеним: у ньому тепер боролися два бажання — бажання мати стосунки з тією жінкою, Вірсавією, і бажання догоджати Єгові. Хоча Давид вже довгий час любив Єгову та боявся його, він піддався егоїстичному бажанню і ступив на згубний шлях. Давид стягнув ганьбу на ім’я Єгови. Також він змусив страждати невинних людей, у тому числі своїх рідних (2 Сам. 11:1—5, 14—17; 12:7—12). Давид прийняв повчання від Єгови і духовно одужав (2 Сам. 12:13; Пс. 51:2—4, 17). Але він надовго запам’ятав, якої біди наробив, коли дозволив серцю стати поділеним. Прохання Давида, записане в Псалмі 86:11, можна також перекласти: «Дай мені неподілене серце». Чи Єгова допоміг Давиду знову мати неподілене серце? Так, адже в Божому Слові говориться, що пізніше серце Давида було «повністю віддане його Богу Єгові» (1 Цар. 11:4; 15:3). w20.06 11, абз. 12, 13
|
