Люди в Римській імперії, серед яких жили перші християни, з гордістю вважали себе поборниками права, справедливості та свободи. Усе ж своєю могутністю і славою ця імперія великою мірою завдячувала рабам. У певний період раби становили приблизно 30 відсотків її населення. Безсумнівно, теми рабства і свободи непокоїли звичайних людей, у тому числі християн. У своїх листах апостол Павло багато писав про свободу. Однак метою його служіння не були політичні чи соціальні реформи, яких домагалися люди в той час. Павло і його одновірці не сподівалися отримати свободу завдяки людським правителям чи організаціям. Вони завзято розповідали людям добру новину про Боже Царство і про незрівнянну цінність викупної жертви Христа Ісуса. Павло звернув увагу одновірців на Джерело справжньої свободи. w18.04 8, абз. 1, 2
|
