Головна » 2014 » Грудень » 5 » Дати, хронологія
|
Визначення. Дати позначають час, коли відбуваються які-небудь події. Датування у Біблії пов’язується з тривалістю життя окремих людей, періодами правління певних осіб та іншими визначними подіями. Тільки вона містить повну хронологію, що сягає аж до часу створення Адама. Біблійна хронологія також з великою точністю наперед вказувала час, коли, на сповнення Божого наміру, мали відбутися певні важливі події. Григоріанський календар, поширений сьогодні у багатьох країнах світу, був запроваджений лише 1582 року. У світських джерелах є розбіжності щодо дат певних подій стародавньої історії. Проте декотрі ключові дати точно встановлені, наприклад, 539 рік до н. е.— падіння Вавилона, і звідси 537 рік до н. е.— повернення євреїв з неволі (Езд. 1:1—3). Користуючись такими датами як вихідними пунктами, можна встановлювати, коли, відповідно до сьогоднішніх календарів, відбувалися стародавні біблійні події.
Чи вчені довели, що людина живе на землі мільйони років, а не всього лиш декілька тисяч років, як показує Біблія?
Методи датування, вживані вченими, побудовані на припущеннях, які можуть бути корисними, але часто ведуть до дуже суперечливих результатів. Тому дати, які подають учені, постійно переглядаються.
У журналі «Нью саєнтист» за 18 березня 1982 року повідомлялось: «Не можу повірити, що всього рік тому я робив такі заяви». Так сказав Річард Лікі перед добірною аудиторією Королівського інституту у вечірній лекції минулої п’ятниці. Він визнав, що традиційний погляд, який він зовсім недавно підтримував у своїй серії телевізійних передач «Виникнення людства», показаній по Бі-Бі-Сі, був, «мабуть, помилковим у багатьох істотних питаннях». Зокрема тепер він вважає вік найдавнішого предка людини набагато меншим за ті 15—20 мільйонів років, які він рішуче обстоював по телебаченню» («New Scientist», с. 695).
Час від часу розробляються нові методи датування. Наскільки вони надійні? Стосовно одного з таких методів, відомого як термолюмінесценція, «Нова британська енциклопедія» зазначає: «На даний час статус методу термолюмінесцентного датування характеризується швидше сподіваннями, ніж досягненнями» («The New Encyclopædia Britannica», 1976, Макропедія, т. 5, с. 509). Також журнал «Наука» повідомляє про один скелет, вік якого за методом рацемізації амінокислот становить 70 000 років, а за методом радіоактивного розпаду — не більше 8300—9000 років («Science», 28 серпня 1981 року, с. 1003).
Як повідомлялося в журналі «Популярна наука», фізик Роберт Джентрі «вважає, що всі дати, визначені за методом радіоактивного розпаду, можуть відрізнятися від справжніх, і не завжди ця різниця становить лише кілька років: похибка деколи виражається цілими порядками». Відкриття цього вченого, зазначалось у статті, ведуть до висновку: «цілком можливо, що людина ходить по землі не 3,6 мільйона років, а всього декілька тисяч» («Popular Science», листопад 1979 року, с. 81).
Проте слід взяти до уваги, що, на думку вчених, вік самої Землі набагато більший, ніж вік людини. Біблія не заперечує цього.
Чи поданий у Біблії вік людей, що жили перед Потопом, вимірювався такими ж роками, як і сьогодні?
Якщо припустити, що тогочасні роки рівноцінні нашим місяцям, тоді Енош мав стати батьком у семирічному віці, а Кенану було всього п’ять років, коли в нього народився син (Бут. 5:9, 12). Це, звичайно ж, неможливо.
Детальна хронологія подій, пов’язаних з Потопом, дає уявлення про тривалість місяців та років у той час. Якщо порівняти Буття 7:11, 24 і 8:3, 4, то видно, що п’ять місяців (від 17-го дня 2-го місяця до 17-го дня 7-го місяця) становили 150 днів, тобто це були п’ять місяців по 30 днів. Конкретно згадується «десятий місяць», потім ще декілька відрізків часу, і аж тоді йде мова про наступний рік (Бут. 8:5, 6, 8, 10, 12—14). З цього випливає, що роки тоді складалися з дванадцяти місяців по 30 днів. У стародавні часи місячний календар періодично виправлявся відповідно до тривалості сонячного року, на що вказує те, що сезонне свято збирання відзначалося в Ізраїлі у визначену дату. Завдяки цьому свято завжди припадало на відповідну пору року (Лев. 23:39).
Пам’ятайте, що Бог створив людину для вічного життя. Смерть є наслідком Адамового гріха (Бут. 2:17; 3:17—19; Рим. 5:12). Люди перед Потопом були ближчі до досконалості, ніж ми сьогодні, тому вони жили набагато довше. Однак ніхто не дожив до тисячі років.
Чому Свідки Єгови кажуть, що Боже Царство було встановлене у 1914 році?
Дві групи доказів вказують на той рік: 1) біблійна хронологія і 2) події після 1914 року, які є сповненням пророцтв. Тут ми розглянемо хронологію. Щодо сповнення пророцтв дивіться розділ «Останні дні».
Прочитайте Даниїла 3:31—4:14. Як видно з Даниїла 4:17—34, це пророцтво сповнилось на Навуходоносорі. Але воно також мало сповнитись у більшому масштабі. Звідки ми це знаємо? В Даниїла 3:33 і 4:14 (Хом.) показано, що сон, який Бог дав цареві Навуходоносору, стосується Божого Царства і Божої обітниці дати його «кому захоче», «найприниженішому між людьми». Як засвідчено в цілій Біблії, намір Єгови полягає в тому, щоб його Син, Ісус Христос, правив над людством як його представник (Пс. 2:1—8; Дан. 7:13, 14; 1 Кор. 15:23—25; Об’яв. 11:15; 12:10). Біблійний опис Ісуса виявляє, що він справді був «найприниженіший між людьми» (Фил. 2:7, 8; Матв. 11:28—30). Отже, пророчий сон вказує на час, коли Єгова дасть правління над людством своєму Синові.
Що мало відбутися до того часу? Правління над людством, представлене деревом та його пнем із корінням, мало отримати «серце звірине» (Дан. 4:13). Протягом історії людства мали домінувати уряди, які виявляли б риси, характерні для звірів. У наш час орел часто використовується як символ Сполучених Штатів Америки, лев — Великобританії, дракон — Китаю. У Біблії теж звірі використовуються як символи світових урядів, а також цілої всесвітньої системи людського правління під впливом Сатани (Дан. 7:2—8, 17, 23; 8:20—22, Ог., 1988; Об’яв. 13:1, 2). У своєму пророцтві про закінчення системи речей Ісус сказав, що «погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган» (Луки 21:24). «Єрусалим» представляв Боже Царство, оскільки сказано, що його царі сиділи «на троні Господнього царства» (1 Хр. 28:4, 5; Матв. 5:34, 35). Отже, язичницькі уряди, символізовані звірами, мали ‘топтати’ право Божого Царства керувати справами людства, тоді як самі панували б під владою Сатани. (Пор. Луки 4:5, 6).
Скільки часу таким урядам дозволено мати владу, перш ніж Єгова мав дати Царство Ісусу Христу? В Даниїла 4:13 сказано: «сім часів» («років», Кул.). Біблія показує, що при обчисленні пророчого часу день рахується за рік (Єзек. 4:6; Чис. 14:34). Скільки ж «днів» тут мається на увазі? В Об’явлення 11:2, 3 чітко сказано, що 42 місяці (3 1/2 року) в тому пророцтві становлять 1260 днів. Сім років будуть становити удвічі більше, тобто 2520 днів. Якщо застосувати правило «один день за один рік», то вийде 2520 років.
Коли почався відлік тих «семи часів»? Після того, як вавилоняни усунули з трону в Єрусалимі Седекію, останнього царя прообразного Царства Бога (Єзек. 21:30—32). Зрештою, на початку жовтня 607 року до н. е., були ліквідовані рештки суверенітету Юди. У той час Ґедалія, намісник, поставлений в Юді вавилонянами, був убитий, а решта євреїв утекла в Єгипет (Єремії, розділи 40—43). Достовірна біблійна хронологія показує, що це відбулось за 70 років до 537 року до н. е. (рік повернення євреїв з неволі), тобто на початку жовтня 607 року до н. е. (Єрем. 29:10; Дан. 9:2; за додатковою інформацією дивіться книжку «Нехай прийде Царство Твоє», сторінки 186—189, англ.).
Як же вираховується 1914 рік? Відрахувавши 2520 років від початку жовтня 607 року до н. е., отримуємо початок жовтня 1914 року н. е., як показано в таблиці.
«Сім часів» = 7 × 360 = 2520 років
Від початку жовтня 607 року до н. е. до 31 грудня 607 року до н. е.= 1/4 року
Від 1 січня 606 року до н. е. до 31 грудня 1 року до н. е.= 606 років
Від 1 січня 1 року н. е. до 31 грудня 1913 року= 1913 років
Від 1 січня 1914 року до початку жовтня 1914 року= 3/4 року
Що сталось у той час? Єгова доручив правління над людством своєму Синові, Ісусу Христу, прославленому в небі (Дан. 7:13, 14).
Чому ж тоді на землі все ще так багато зла? Після того як Христос був зведений на престол, Сатана і його демони були скинені з неба на землю (Об’яв. 12:12). Ставши Царем, Христос не почав відразу нищити всіх, хто відмовився визнати суверенітет Єгови і те, що Ісус є Месією. Натомість, як він і передрік, мала бути виконана всесвітня праця проповідування (Матв. 24:14). Це веде до розділення людей з усіх народів; ті, що виявляються праведними, одержать вічне життя, а злі будуть віддані на вічне відрізання в смерті (Матв. 25:31—46, НС). Тимчасом на землі мають панувати дуже тяжкі умови, передречені на «останні дні». Як показано в розділі «Останні дні», ці події явно відбуваються з 1914 року. Все, що передрік Ісус, станеться, в тому числі «велика скорбота», в якій прийде кінець теперішньому злому світові (Матв. 24:21, 22).
Коли прийде кінець цьому злому світові?
Ісус відповів: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець». Але він також сказав: «Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться» (Матв. 24:36, 34).
Також після опису подій, які мали відбутися по заснуванні в 1914 році Царства під правлінням Ісуса Христа, в Об’явлення 12:12 додається: «Звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» (Курсив наш).
|
|
Переглядів: 369 |
Додав: andrey91399
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
