Духовний сайт!

Чому слід відзначати Господню Вечерю?

«Прийняв я від Господа, що й вам передав» (1 КОРИНТЯН 11:23).

ЦЕ БУЛО ввечері у четвер 31 березня 33 року н. е. Небо над Єрусалимом, очевидно, прикрашав повний місяць. Ісус Христос, єдинородний Син Єгови, щойно закінчив святкування Пасхи зі своїми 11 апостолами, котрі ‘перетривали з ним в спокусах’ (Луки 22:28). Зрадник Юда Іскаріотський мусив залишити кімнату, але іншим не треба було йти звідти. Чому? Ісус збирався зробити щось надзвичайно важливе. Що саме?

² Оскільки Матвій, який написав одне з Євангелій, був серед присутніх, хай він сам розповість нам про це. Він пише: «Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє». А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, бо це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:26—28). Чи ця подія мала відбутися лише один раз? Наскільки вона була важливою? Чи вона має якесь значення для нас сьогодні?

³ Те, що зробив Ісус у ніч 14 нісана 33 року н. е., не було просто побіжним епізодом з його життя. Апостол Павло розповідав про цю подію більш ніж через 20 років після неї, коли писав помазаним християнам у Коринті, де все ще дотримувалися зразка, який дав Ісус. Хоча Павло не був з Ісусом і 11 апостолами в 33 році н. е., він, безсумнівно, дізнався від деяких апостолів про те, що тоді відбувалося. До того ж Павло через натхнене відкриття, очевидно, отримав підтвердження щодо подробиць. Він сказав: «Прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!» Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!» (1 Коринтян 11:23—25).

⁴ Письменник Євангелія Лука підтверджує, що Ісус дав наказ: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19). Тож відзначення цієї події часто називають Спомином Христової смерті. Павло говорить про цю подію також як про Господню Вечерю, і це доречно, адже вона була започаткована ввечері (1 Коринтян 11:20). Християни мають наказ відзначати Господню Вечерю. Але чому її було започатковано?

⁵ По-перше, Спомин пов’язаний з однією з цілей, яким послужила Ісусова смерть. Він помер як поборник верховної влади свого небесного Отця. Отже, Христос довів, що Сатана Диявол брехав, коли звинувачував людей у тому, що вони служать Богові лише через егоїстичні спонуки (Йова 2:1—5). Ісус помер, залишившись вірним, і це показало, що закид Сатани фальшивий, а також потішило серце Єгови (Приповістей 27:11).

⁶ По-друге, Господня Вечеря була започаткована, аби нагадувати нам, що, померши як досконала, безгрішна людина, Ісус ‘душу Свою дав на викуп за багатьох’ (Матвія 20:28). Перший чоловік, згрішивши проти Бога, втратив досконале людське життя зі всіма його перспективами. Однак Ісус сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Справді, «заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлян 6:23). Відзначення Господньої Вечері нагадує нам про велику любов Єгови і його Сина, виявом якої стала Ісусова жертовна смерть. Якими ж вдячними ми повинні бути за цю любов!

⁷ Стосовно Господньої Вечері Павло сказав: «Кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити,— смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Коринтян 11:26). Помазані християни споживають від символів до самої смерті. Таким чином вони знову й знову звіщають перед Богом Єговою й усім світом свою віру в Ісусову викупну жертву, котра є Божим даром.

⁸ Протягом якого часу помазані християни мали відзначати Спомин Христової смерті? «Аж доки Він прийде»,— сказав Павло. Він, очевидно, мав на увазі, що відзначення буде продовжуватися, доки Ісус не прийде, аби під час своєї «присутності» прийняти своїх помазаних послідовників на небо через воскресіння (1 Солунян 4:14—17, НС). Це узгоджується з Ісусовими словами, з якими він звернувся до 11 вірних апостолів: «Коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я — були й ви» (Івана 14:3).

⁹ Коли Ісус започатковував Спомин, він, маючи на увазі чашу з вином, сказав своїм вірним апостолам: «Віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім» (Марка 14:25). Оскільки на небі Ісус не пив би буквального вина, він, імовірно, мав на увазі радість, яку вино іноді символізує (Псалом 104:15; Екклезіяста 10:19). Радістю для нього і тих, хто йшов його слідами, мало стати спільне перебування в Царстві, якого вони чекали з великим нетерпінням (Римлян 8:23; 2 Коринтян 5:2).

¹⁰ Чи Ісусову смерть слід відзначати щомісяця, щотижня або навіть щодня? Ні. Ісус започаткував Господню Вечерю і був убитий у день Пасхи, котрий відзначався як «пам’ятка» про визволення Ізраїля з єгипетського рабства 1513 року до н. е. (Вихід 12:14). Пасху святкували тільки раз на рік, у 14-й день єврейського місяця нісана (Вихід 12:1—6; Левит 23:5). Це вказує на те, що Спомин Христової смерті слід відзначати не частіше, ніж Пасху, тобто раз на рік, а не щомісяця, щотижня чи щодня.

¹¹ Отже, доречно відзначати Спомин один раз на рік, 14 нісана. Ось що говориться в одному довіднику: «Християн у Малій Азії називали квартодециманами [буквально чотирнадцятниками] через те, що вони мали звичай святкувати пасху [Господню Вечерю] незмінно 14 нісана... Ця дата могла припадати на п’ятницю або на будь-який інший день тижня» («Нова енциклопедія релігієзнавства» Шаффа-Герцога, том IV, сторінка 44, англ.).

¹² Коментуючи деякі звичаї, що існували в II сторіччі нашої ери, історик Дж. Л. фон Мосхайм говорить, що квартодецимани відзначали Спомин 14 нісана, бо «вони вважали, що приклад Христа є законом». Інший історик повідомляє: «Квартодециманські церкви Азії продовжували звичай єрусалимської церкви. У II столітті ті церкви на свою Пасху, 14 нісана, згадували про викуп, забезпечений смертю Христа» («Студіа патрістіка», 1962, том V, сторінка 8, англ.).

¹³ Започатковуючи Спомин, Ісус «узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм [апостолам]» (Марка 14:22). Це був такий самий хліб, як і той, котрий щойно використовували, святкуючи Пасху (Вихід 13:6—10). Оскільки той хліб випікали без закваски, він був плоский і крихкий, і його треба було ламати, щоб розділити. Коли Ісус чудом годував хлібом тисячі людей, той хліб був подібний до тонкого сухого печива, адже, щоб розділити, Ісус ламав його (Матвія 14:19; 15:36). Тому, очевидно, ламання хліба під час Спомину не має символічного значення.

¹⁴ Щодо хліба, котрий використовувався під час започаткування Спомину, Ісус сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається» (1 Коринтян 11:24, Хом.; Марка 14:22). Доречно, що хліб був прісний, тобто не містив розчини. Чому? Тому що розчина може символізувати злобу, лукавство або гріх (1 Коринтян 5:6—8). Хліб означав досконале, безгрішне людське тіло Ісуса, котре було принесене як відповідна викупна жертва (Євреїв 7:26; 10:5—10). Свідки Єгови пам’ятають про це і, наслідуючи Ісусів приклад, використовують під час відзначення Спомину прісний хліб. У деяких випадках вони використовують неприправлену єврейську мацу, яка не містить додаткових інгредієнтів, наприклад, цибулі чи яєць. Або ж прісний хліб можна виготовити, замісивши на воді невелику кількість борошна (якщо можливо, пшеничного). Тісто слід розкачати так, щоб воно стало тонким. Його можна випікати на злегка змащеному олією листі, доки хліб не стане сухим і крихким.

¹⁵ Передавши прісний хліб, Ісус узяв чашу і, «вчинивши подяку, подав їм [апостолам],— і пили з неї всі». Ісус пояснив: «Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається» (Марка 14:23, 24). Що було в чаші? Вино, яке перебродило. То не був простий сік з винограду. Коли слово «вино» вживається у Святому Письмі, воно не стосується виноградного соку, який не зазнав бродіння. Наприклад, «старі бурдюки», про які говорив Ісус, могло б розірвати лише вино, яке перебродило, а не виноградний сік. Крім того, Христові вороги обвинувачували його в тому, що він «любить... пити вино». Цей закид не мав би ніякого змісту, якби то вино було просто виноградним соком (Матвія 9:17; 11:19, Філ.). Вино пили під час відзначення Пасхи, і Христос використав його, коли започатковував Спомин своєї смерті.

¹⁶ Вміст чаші означає кров, пролиту Ісусом. Тож підхожим символом для неї є лише червоне вино. Ісус сам сказав: «Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається». А апостол Петро, звертаючись до помазаних християн, писав: «Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1 Петра 1:18, 19).

¹⁷ Започатковуючи Спомин, Ісус, безсумнівно, використовував червоне виноградне вино. Однак деякі сучасні червоні вина є неприйнятні, оскільки їх кріплять спиртом чи коньяком або додають у них рослинні інгредієнти і приправи. Ісусова кров була відповідною для викупу і не потребувала жодних добавок. Тож для відзначення Спомину непридатні такі вина, як портвейн, херес і вермут. Це має бути непідсолоджене і некріплене червоне вино. Можна використовувати непідсолоджене червоне виноградне вино домашнього виготовлення, а також такі вина, як червоне бургундське і бордо.

¹⁸ Започатковуючи Господню Вечерю, Ісус не перетворив чудом символи на буквальне тіло й кров. Їсти людське м’ясо й пити кров було б канібалізмом і становило б порушення Божого закону (Буття 9:3, 4; Левит 17:10). Усе Ісусове фізичне тіло разом з усією його кров’ю в той час ще залишалося при ньому. Тільки пополудні наступного дня (за єврейським календарем це все ще було 14 нісана) його тіло було принесене як досконала жертва і його кров — пролита. Отже, хліб і вино, котрі використовуються під час Спомину,— це лише символи, які представляють Христове тіло та кров*.

¹⁹ Коли Ісус започатковував Спомин, він запросив своїх вірних апостолів пити з однієї чаші. В Євангелії Матвія сказано: «Взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі» (Матвія 26:27). Одної чаші було цілком достатньо, адже під час тої події було лише 11 учасників, котрі, очевидно, зібралися за одним столом. Тому вони могли легко передати цю чашу один одному. Цього року, щоб відзначити Господню Вечерю, зберуться мільйони осіб у більш ніж 94 000 зборів Свідків Єгови по всьому світі. Звичайно, для такої великої кількості людей, які збираються для відзначення в один і той самий вечір, недостатньо однієї чаші. Тому у великих зборах використовують декілька чаш, аби їх можна було передати кожному з присутніх за розумний проміжок часу. При цьому запроваджений Ісусом принцип не порушується. Подібно для хліба можна використовувати більше ніж одну тарілку. Ніде у Святому Письмі не вказується на те, що чаша чи келих повинні мати якусь особливу форму. Проте і чаша, і тарілка повинні відповідати цій урочистій події. Не варто наповнювати чашу до країв, бо під час передавання вино може розлитися.

²⁰ Хоча під час цієї події можуть використовуватися декілька тарілок з хлібом і декілька чаш з вином, Спомин — це спільна вечеря. У стародавньому Ізраїлі, щоб улаштувати спільну вечерю, особа приводила до Божої святині тварину, яку там забивали. Частину цієї тварини спалювали на жертовнику, іншу частину отримував священик, котрий виконував жертвоприношення. Також частину отримували сини Аарона, які були священиками. У цій вечері брав участь і той, хто приносив жертву, а також його сім’я (Левит 3:1—16; 7:28—36). Спомин — це також спільна вечеря, оскільки в ньому бере участь кілька сторін.

²¹ У цій спільній вечері Єгова бере участь, будучи Творцем цього розпорядку. Ісус є жертвою, а помазані християни споживають від символів як співучасники. Те, що учасники їдять за столом Єгови, показує, що вони перебувають у мирі з ним. Тому Павло писав: «Чаша благословення, яку благословляємо,— чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1 Коринтян 10:16, 17).

²² Господня Вечеря — єдина щорічна релігійна урочистість, яку відзначають Свідки Єгови. І це доречно, адже Ісус дав своїм послідовникам наказ: «Це робіть на спомин про Мене!» На Спомині ми згадуємо про Ісусову смерть, котра послужила для підтримки верховної влади Єгови. Як ми вже побачили, під час цієї спільної вечері хліб означає принесене в жертву людське тіло Христа, а вино — його пролиту кров. Однак від цих символів, хліба та вина, споживає дуже мало осіб. Чому? Чи Спомин справді має значення для мільйонів людей, які не споживають від символів? І зрештою, що повинна Господня Вечеря значити для тебе?

• Чому Ісус започаткував Господню Вечерю?

• Як часто слід відзначати Спомин?

• Що під час Спомину означає прісний хліб?

• Що на Спомині символізує вино?