Чи справді Великдень — це християнське свято?
Великдень, як зазначає один довідник з релігієзнавства,— це головне християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Однак чи це дійсно християнське свято?
Аби переконатися в автентичності якоїсь історичної пам’ятки, важливо розглянути всі деталі. Подібно, якщо ми хочемо зрозуміти, чи Великдень — це християнське свято, необхідно взяти до уваги кожну подробицю.
Спершу варто зауважити, що Ісус наказав своїм послідовникам відзначати день його смерті, а не воскресіння. Апостол Павло назвав цю подію «Господньою вечерею» (1 Коринфян 11:20; Луки 22:19, 20).
До того ж, як сказано в «Британській енциклопедії», багато великодніх традицій «не мають нічого спільного» з воскресінням Ісуса і «беруть свій початок у народних звичаях». Для прикладу, стосовно таких поширених символів Великодня, як яйце та кролик, «Релігійна енциклопедія» (англ.) каже: «Яйце зображає нове життя, що пробивається через уявну смерть (твердість) яєчної шкаралупи». І додає: «Кролик був знаний своєю здатністю швидко розмножуватись і тому став символом приходу весни».
Філіп Уолтер, професор середньовічної літератури, пояснює, як ці звичаї стали невід’ємною частиною великодніх святкувань. Він пише, що «в ході християнізації язичницьких релігій» було легко поєднати язичницькі свята на честь «переходу від смерті взимку до життя у весняну пору» з воскресінням Ісуса. Уолтер додає, що це відіграло головну роль у впровадженні «християнських свят» в язичницький календар і дуже посприяло масовому наверненню.
За днів апостолів про таку християнізацію не могло бути й мови, адже вони стримували поширення язичництва (2 Фессалонікійців 2:7). Апостол Павло застеріг, що після його смерті «постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:29, 30). А в кінці першого століття апостол Іван написав, що такі чоловіки вже вводили в оману християн (1 Івана 2:18, 26). Двері для язичницьких традицій широко відчинилися.
Усе ж дехто може думати, що в запозиченні великодніх традицій немає нічого поганого, оскільки це допомогло язичникам збагнути значення Ісусового воскресіння. Однак Павло ніколи б не погодився з таким твердженням. Він подорожував Римською імперією й мимоволі дізнавався про різні язичницькі звичаї. Але він не переймав жодного з них, аби допомогти людям краще зрозуміти правду про Ісуса. Натомість він попередив християн: «Не впрягайтесь у нерівне ярмо з невіруючими. Бо що може бути спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою? “Тож вийдіть з-поміж них та відділіться,— говорить Єгова,— і більше не торкайтесь нечистого”» (2 Коринфян 6:14, 17).
Якого висновку можна дійти, коротко розглянувши ці подробиці? Зрозуміло, Великдень не є християнським святом.
