Уже багато років Різдво вважається традиційним християнським святом на честь народження Ісуса. Все ж варто дізнатись, як чимало різдвяних звичаїв почали пов’язувати з народженням Христа.
Спершу поговорімо про Санта Клауса. Відомий нам добрий білобородий і рожевощокий Санта в червоному костюмі є вдалим персонажем різдвяної реклами, створеної у 1931 році для однієї північноамериканської компанії, яка виготовляє напої. У 1950-х роках деякі бразильці намагалися замінити Санта Клауса місцевим вигаданим героєм — Дідусем Індіанцем. Чи їм це вдалося? Санта Клаус витіснив не тільки Дідуся Індіанця, але й, як сказав професор Карлос Фантінаті, «немовля Ісуса і став головним героєм святкувань 25 грудня». Але чи проблема лише в Санта Клаусі? Пригадаймо, як було на зорі християнства.
«Упродовж перших двох століть існування християнства відзначання днів народження мучеників, зокрема й Ісуса, було неприйнятним»,— сказано у «Британській енциклопедії». Чому? Християни вважали святкування днів народження язичницьким звичаєм, якого слід уникати. До того ж, у Біблії ніде не згадується дата Ісусового народження.
У IV столітті н. е., незважаючи на таку стійку позицію перших християн щодо святкування днів народження, католицька церква запровадила Різдво. Вона хотіла посилити свій вплив, усунувши одну з головних перешкод на своєму шляху — язичницькі релігії римлян разом з їхніми святами на честь зимового сонцестояння. Щороку з 17 грудня по 1 січня «більшість римлян святкували, грали ігри, бенкетували, влаштовували процесії та веселились, віддаючи шану своїм божествам»,— говорить Пенні Рестад у своїй книжці «Різдво в Америці» (англ.). А 25 грудня римляни відзначали день народження Непереможного Сонця. Постановивши святкувати Різдво того ж самого дня, церква хитро втягнула багатьох римлян у святкування дня народження Ісуса замість дня народження сонця. Римляни «і далі могли втішатися принадами своїх свят на честь зимового сонцестояння»,— написано у праці Джеррі Бовлера «Біографія Санта Клауса» (англ.). Насправді ж вони «продовжували відзначати нові свята за старими звичаями».
Тож зрозуміло, уся проблема в тому, що різдвяні звичаї мають сумнівне походження. У книжці «Битва за Різдво» (англ.) Стівен Ніссенбаум стверджує, що воно є «нічим іншим, як язичницьким святом, замаскованим під християнське». Немає сумніву, Різдво знеславлює Бога і його Сина, Ісуса Христа. І цим не можна легковажити, адже в Біблії сказано: «Що може бути спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою?» (2 Коринфян 6:14). Подібно до покрученого стовбура дерева, Різдво є настільки викривленим, що його уже «не вирівняєш» (Екклезіаста 1:15).
