На Єрусалим опускається ніч. Повний місяць заливає м’яким світлом землю. Настало 14 нісана 33 року н. е. Ісус та його апостоли святкують Пасху, подію, що п’ятнадцять століть до того ознаменувала визволення ізраїльтян з єгипетської неволі. Разом з одинадцятьма вірними апостолами Ісус тепер започатковує особливу вечерю — вечерю, котра буде нагадувати про смерть, якої він зазнає ще до закінчення цього дня (Матв. 26:1, 2). Ісус молиться і передає апостолам прісний хліб, кажучи: «Беріть, їжте». Потім він бере чашу з вином, знову складає подяку і говорить: «Пийте з неї всі» (Матв. 26:26, 27). Ісус більше не подаватиме їм нічого з їжі, але цієї пам’ятної ночі він матиме багато чого сказати своїм вірним послідовникам. Так Ісус започаткував Спомин своєї смерті, який ще називають «Господньою вечерею» (1 Кор. 11:20). w15 15.1 2:1—3
|
