Яких розмірів було лите море в Соломоновому
храмі?
У 1 Царів 7:26 сказано, що лите море містило «дві тисячі батів»
води, а в 2 Хронік 4:5 — «три тисячі батів». Тому дехто твердить, ніби різниця в
розмірах з’явилась через помилку, яку зробили переписувачі книги
Хронік.
Проте «Переклад нового світу» допомагає зрозуміти, що насправді
ніякої помилки тут немає. У 1 Царів 7:26 говориться: «Містило море дві
тисячі батів». Але в 2 Хронік 4:5 читаємо: «Море могло вміщати три тисячі
батів». Отже, у 2 Хронік 4:5 повідомляється про максимальну кількість води, яку
могло вмістити море, а в 1 Царів 7:26 вказано, скільки води зазвичай туди
наливали. Цю храмову вмивальницю наповнювали не до самого верху, а, як правило,
лише дві третини її ємності.
Чому Ісус і Петро заплатили храмовий податок лише однією
монетою?
За днів Ісуса кожен єврей, старший 20 років, був зобов’язаний
платити щорічний храмовий податок — дві драхми або дводрахмову монету. Це
становило приблизно дводенний заробіток. Коли повстало питання про цей податок,
Ісус сказав Петрові: «Піди до моря, закинь рибальський гачок і візьми першу
зловлену рибу, а коли відкриєш їй рот, знайдеш статер. Тож візьми його та дай за
мене і за себе» (Матвія
17:24—27).
Дослідники вважають, що згаданий тут статер фактично був
тетрадрахмою. Вартість цієї монети відповідала чотирьом драхмам, тобто величині
храмового податку з двох людей. Тетрадрахмові монети були більш поширеними та
доступними, ніж дводрахмові. Про це в одному біблійному словнику сказано:
«Здається, євреї зазвичай домовлялися по двоє сплачувати храмовий
податок».
Якщо хтось хотів заплатити податок тільки за себе, то був змушений
платити за розмін грошей. А це могло становити до восьми відсотків тієї суми,
яка розмінювалась. Проте коли платили податок дві людини одночасно, то не треба
було тратитись на розмін монети. Отже, навіть така незначна деталь, описана
Матвієм, узгоджується з відомими фактами про повсякденне життя за Ісусових
днів.
