Духовний сайт!

Чи треба бути чесним у всьому?

У БІЛЬШОСТІ ситуацій люди намагаються поводитись чесно. А втім, скількох осіб ви знаєте, котрі поводяться чесно за будь-яких обставин?

Божий погляд на чесність добре відомий, і восьму заповідь: «Не кради» — знає майже кожен (Вихід 20:15). Проте сьогодні ледь не всі сфери життя просякнуті обманом. Дехто каже, що за певних обставин нечесні вчинки виправдані. Розгляньмо три ситуації, в яких люди зазвичай оправдовують крадіж.

«Бідність породжує злочини»,— так висловився один римський державний діяч. Убогі люди можуть думати, що не мають іншого вибору. Багато хто з цим погоджується. Але як на це дивився Ісус? Він дуже співчував нужденним і «проймався до них жалем» (Матвія 9:36). Однак Ісус ніколи не виправдовував крадіжки. Що ж тоді робити тим, хто живе в нужді?

Бог виявляє співчуття до людей, котрі намагаються дотримуватись його норм. Він благословляє їхні зусилля, і вони мають усе необхідне для життя (Псалом 37:25). Біблія запевняє: «Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине» (Приповістей 10:3). Чи можна довіряти цій обіцянці? Вікторін переконалась, що так.

Вікторін виховує п’ятьох дітей шкільного віку. Вона вдова, і їй нелегко. Жінка живе в бідній країні, уряд якої не виділяє достатньо коштів для соціальної допомоги. Більшість часу Вікторін проводить на вулиці. Там є чимало нагод щось вкрасти, але вона цього не робить. Жінка чесно заробляє на життя, працюючи вуличним продавцем. Що спонукує її дотримуватись високих моральних норм?

Вікторін каже: «По-перше, я знаю, що Бог чесний, і вірю, що він буде справедливим до мене, якщо я теж буду чесною. По-друге, мої діти навчаться чесності лише тоді, коли бачитимуть мій приклад».

Чи має вона все необхідне для життя? Вікторін говорить: «У нас є їжа, одяг і житло. Інколи я прошу друзів, щоб вони допомогли покрити непередбачені витрати, скажімо, на лікування. Вони завжди допомагають мені, бо знають, що я не обманюю і не прагну мати більше, ніж потрібно».

Жінка продовжує: «Я вчу дітей бути чесними. Одного разу до нас прийшла сусідка і, побачивши кілька монет на столі, запитала, чи я не боюся, що діти візьмуть гроші. Вона не вірила, що діти ніколи цього не зроблять, тому вирішила їх випробувати. Нічого мені не сказавши, сусідка залишила в нашому домі дві 100-франкові монети там, де діти могли їх легко знайти. Наскільки ж вона здивувалась, коли наступного дня знайшла монети на тому самому місці. Чесні діти для мене цінніші за будь-які статки».

Крадіжки на робочому місці — звичне явище. Багато хто міркує: «Усі так роблять, то чому я не можу?». Проте у Біблії говориться: «Не будеш з більшістю, щоб чинити зло» (Вихід 23:2). Віктуар прислухалась до цього застереження. Яку користь це їй принесло?

Коли Віктуар було 19, вона почала працювати на заводі, де виготовляли пальмову олію. Невдовзі дівчина помітила, що всі 40 працівниць виносять із заводу ядра пальмового плоду, ховаючи їх у своїх кошиках. На вихідних вони продавали крадене і заробляли суму, що дорівнювала заробітній платі за три-чотири дні. Віктуар розповідає: «Так робили усі без винятку. Мої співробітниці заохочували до цього також мене, але я відмовилась, пояснивши, що чесність — мій життєвий принцип. Вони насміхалися з мене та казали, що я невдаха і багато втрачаю».

«Одного разу під кінець робочого дня несподівано прийшов начальник. Він заглянув у всі кошики і побачив, що тільки в моєму не було ядер пальмового насіння. Ті, кого спіймали на крадіжці, мали звільнитися або працювати два тижні без зарплати. Тоді стало ясно, хто насправді втрачає».

Чи знаходили ви коли-небудь цінну річ? Про що ви думали в той момент? Як правило, люди почуваються власниками знахідки і навіть не думають повертати цю річ. Вони керуються принципом: «Що знайшов — то твоє». Дехто каже, що таке привласнення нікому не зашкодить, адже господар і так вважає цю річ втраченою назавжди. Інші ж не хочуть розшукувати власника, бо це зайвий клопіт.

А що думає Бог? У Мойсеєвому законі тому, хто знайшов якусь річ, було сказано: «Нехай вона перебуває у тебе, аж поки не знайдеться власник, якому ти й повернеш її» (Повторення Закону 22:1—3, Дулуман; курсив наш). Ізраїльтянин, котрий знаходив чиюсь загублену річ і нікому про це не казав, вважався злодієм (Вихід 22:8). Чи можливо в наш час дотримуватись того наказу? Так. Це може підтвердити Крістін.

Крістін є директором приватної школи. Однієї середи вона одержала свою місячну зарплату. Як прийнято у Західній Африці, Крістін згорнула гроші і поклала їх в сумку. Потім вона зупинила таксі-мотоцикл і поїхала на зустріч. Прибувши на місце, Крістін намацала в сумці монети й оплатила проїзд. Було темно, і вона не помітила, як з сумки випали гроші.

Через кілька хвилин тією вулицею йшов 19-річний хлопець, на ім’я Блез. Він був там вперше. Блез домовився з другом піти на ту саму зустріч, що й Крістін. Хлопець знайшов її гроші і поклав їх у кишеню. Після зустрічі Блез розповів другу про знахідку. Він сказав, що, коли знайдеться той, хто загубив гроші, нехай йому зателефонує.

Повернувшись ввечері додому, Крістін не могла повірити, що загубила свою місячну зарплату. Через тиждень вона розповіла про це своїй подрузі Джозефін. Від неї Крістін дізналась, що один з присутніх на зустрічі щось знайшов. Крістін зателефонувала Блезу і назвала вартість банкнот, які загубила. Наскільки ж вона зраділа, коли юнак повернув їй гроші! А як почувався Блез? Гроші були в нього цілий тиждень, але хлопець каже: «Я більше радів від того, що повернув гроші, ніж від можливості залишити їх собі».

Вікторін, Віктуар та Блез живуть у різних місцевостях і не знають одне одного. Проте дещо їх об’єднує: усі вони є Свідками Єгови і дотримуються високих біблійних норм щодо чесності. Вони з нетерпінням чекають на сповнення обіцянки Бога про новий світ: «Ми за його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, на яких перебуватиме праведність». Тоді усі люди будуть праведними і чесними (2 Петра 3:13).

Вікторін розуміє, що до часу, коли Бог зробить на землі зміни, її матеріальний стан навряд чи покращиться. А втім, вона володіє духовним багатством, якого не купиш за гроші. У Вікторін чесні і виховані діти. Щонеділі вони радісно розповідають іншим про доброту Бога, пояснюючи, як він задовольнить потреби усіх, «хто правдою кличе Його», і захистить тих, «хто любить Його» (Псалом 145:7, 18, 20).

Віктуар згодом залишила роботу на заводі. Вона почала власну справу, продаючи на ринку ґаррі (борошно грубого помелу з маніоку). Її чесність приваблювала багатьох покупців. Віктуар навіть змогла скоротити свій робочий день і відтак мала більше часу розповідати людям про надію на новий світ, де не буде обману. Віктуар вийшла заміж і тепер разом з чоловіком приділяє багато часу проповідуванню доброї новини.

Крістін загубила гроші перед Залом Царства Свідків Єгови. Хоча Блез не був знайомий з усіма присутніми на тій зустрічі, він добре знав, що вони — його християнські брати і сестри, котрі намагаються в усьому поводитись чесно.

Скількох людей ви знаєте, які щиро прагнуть бути чесними у всьому? Чи хотіли б ви перебувати в товаристві 50, 100 чи 200 таких осіб? Ви можете зустріти їх в Залах Царства Свідків Єгови. Чому б вам не відвідати одну з зустрічей Свідків і не познайомитись з ними?

«Чесні діти для мене цінніші за будь-які статки» (ВІКТОРІН)

Чи слова з Приповістей 6:30 виправдовують крадіжку?

У Приповістей 6:30 сказано: «Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує». Чи ці слова виправдовують крадіжку? Аж ніяк! З контексту видно: Бог вважає, що така людина несе відповідальність за свій вчинок. У наступному вірші говориться: «Як буде він знайдений,— всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому» (Приповістей 6:31). Звичайно, людина, яка краде через крайню бідність, не викликає такого осуду, як та, котра робить це через жадібність чи бажання нашкодити іншим. Проте вона повинна відшкодувати збиток. Аби отримати Боже схвалення, треба за будь-яких обставин залишатися чесним і не брати того, що належить іншим.