Тих, хто вивчає стародавні рукописи Біблії єврейською мовою, як-от рукописи Мертвого моря, вражає те, що в них дуже часто трапляється тетраграма — чотири єврейські літери, які позначають Боже ім’я. І це ім’я міститься не тільки в давніх єврейських рукописах, але й у деяких копіях грецької Септуагінти, котрі датуються періодом з II століття до н. е. по I століття н. е. Незважаючи на вагомі докази того, що Боже особисте ім’я має бути в Біблії, в багатьох перекладах зовсім не вживається це святе ім’я. У 1952 році був опублікований «Переглянутий стандартний переклад» англійською мовою. Видавці цього перекладу Біблії усунули Боже ім’я, відмовившись від підходу, який використовували видавці «Американського стандартного перекладу» 1901 року. Чому? У передмові до «Переглянутого стандартного перекладу» говориться: «Використання будь-якого власного імені стосовно одного-єдиного Бога... є абсолютно недоречним для вселенської віри Християнської Церкви». Такого погляду почали дотримуватися чимало перекладачів Біблії як на англійську, так і на інші мови. w15 15.12 2:3—5
|
