Нам приємно бути серед людей, які не байдужі до наших почуттів і турбуються про нас. Вони стараються поставити себе на наше місце, зрозуміти наші думки і почуття. Вони помічають, чого ми потребуємо, та надають нам допомогу — іноді ще до того, як ми про це попросимо. Ми цінуємо людей, які до нас чуйні. Усі ми, як християни, хочемо бути чуйними і співчутливими. Однак слід визнати, що нам не завжди це вдається. Чому? По-перше, ми недосконалі (Рим. 3:23). Тож ми повинні боротися з вродженою схильністю думати переважно про себе. По-друге, декому з нас може бути важко виявляти співчуття через наше виховання або наше минуле. По-третє, на нас може впливати мислення людей, які нас оточують. У ці останні дні багато хто не зважає на почуття інших. Такі люди є самолюбними (2 Тим. 3:1, 2). Усе ж ми можемо виявляти чуйність ще більшою мірою, якщо будемо наслідувати Бога Єгову і його Сина Ісуса Христа. w19.03 14, абз. 1—3
|
