Духовний сайт!

Бог справді піклується про вас

БЛАГАТИ Бога про допомогу у скруті — природно. Зрештою «великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрості міри нема!» (Псалом 147:5). Він найліпше може допомогти нам справлятися з проблемами. Крім того, Біблія радить нам: «Серце своє перед Ним виливайте» (Псалом 62:9). Чому ж так багато людей вважає, що Бог не відповідає на їхні молитви? Чи це означає, що йому все одно?

Не слід поспішно винуватити Бога у бездіяльності. Згадайте своє дитинство. Чи ви, як і багато інших дітей, не звинувачували батьків у тому, що вони не люблять вас, тільки через те, що вони не виконували кожне ваше бажання? Але коли ви підросли, то, мабуть, зрозуміли, що любов виявляється по-різному і що любити дитину не означає потурати всім її бажанням.

Тож, якщо Єгова не завжди відповідає на наші молитви так, як ми сподіваємось, чи це означає, що він нехтує нами? Насправді Бог багатьма способами виявляє свою турботу про всіх нас.

По-перше, завдяки Богові «ми живемо, рухаємось і існуємо» (Дії 17:28, Дерк.). Давши нам життя, він уже виявив свою турботу про нас!

По-друге, Єгова дає нам те, що потрібно для життя. У Біблії читаємо: «Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі» (Псалом 104:14). Але наш Творець забезпечує нас не лише речами першої необхідності. Він щедро дає «із неба дощі та врожайні часи, та [наповнює] їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17).

Усе ж дехто може думати: «Якщо Бог так сильно любить нас, чому він допускає, щоб ми страждали?» Чи знаєте відповідь на це запитання?

Часто у стражданні великою мірою винні самі люди. Наприклад, чимало людей, хоча й усвідомлюють ризик, ведуть аморальний спосіб життя, зловживають алкоголем і наркотиками, курять тютюн, займаються екстремальними видами спорту, надто швидко їздять автомобілем тощо. Хто винен у стражданнях, які спричиняє така поведінка? Бог чи, може, людина, яка немудро поводиться? Боже натхнене Слово каже: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Галатів 6:7).

Крім того, люди часто завдають болю одні одним. Коли держави воюють, то, безумовно, не Бог винен у стражданні, яке є наслідком воєн. Коли злочинець нападає на людину і завдає їй ушкоджень чи смерті, чи в цьому винен Бог? Звичайно, що ні! Коли диктатор гнобить, катує чи вбиває своїх підданих, чи в цьому слід винуватити Бога? Це було б нерозсудливо (Екклезіяста 8:9).

Але що сказати про мільйони людей, які живуть у крайній нужді чи голодують? Чи винен Бог? Ні. Земля, наш спільний дім, дає достатньо харчів, щоб прогодувати всіх людей (Псалом 10:2, 3; 145:16). До поширення голоду і бідності доводить несправедливий розподіл Божих дарів. А розв’язанню цієї проблеми перешкоджає людський егоїзм.

Але хто винен у тому, що люди хворіють, старіють і вмирають? Чи ви здивуєтесь, що Бог не винен навіть у цьому? Бог створив людей не для того, щоб вони старіли і вмирали.

Коли Єгова поселив в Едемському саду першу людську пару, Адама і Єву, вони отримали перспективу жити вічно в земному раю. Однак Бог хотів, щоб землю населяли люди, які б цінували свій спадок. Тож Адам і Єва могли жити в Раю за умови, що залишаться слухняними своєму люблячому Творцю (Буття 2:17; 3:2, 3, 17—23).

На жаль, Адам і Єва збунтувались. Єва вирішила послухатись Сатани Диявола. Він обманув її, сказавши, по суті, що Бог приховує від неї щось добре. Тож Єва пішла шляхом незалежності і спробувала стати «немов Боги, знаєчи добро й зло». Адам приєднався до її бунту (Буття 3:5, 6).

Згрішивши, Адам і Єва виявилися недостойними жити вічно. Вони зазнали згубних наслідків гріха. Їхня сила і життєва енергія зів’яли, і з часом вони померли (Буття 5:5). Проте цей бунт мав набагато серйозніші наслідки. Ми все ще зазнаємо наслідків гріха Адама і Єви. Апостол Павло писав: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Через бунт Адама і Єви гріх і смерть, як смертельна хвороба, поширилися серед усього людства.

Чи це означає, що перспективи людства безповоротно втрачені? Ні, і тут ми підходимо до найбільшого доказу Божої турботи про нас. Великим коштом для себе самого Бог подбав про відкуплення людства від гріха й смерті. Викупною ціною було досконале життя Ісуса, яке він добровільно віддав за нас (Римлян 3:24). Тому апостол Іван писав: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Завдяки цьому незвичайному вияву любові ми знову маємо надію жити вічно. Павло писав до римлян: «Через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей» (Римлян 5:18).

Можемо бути впевнені, що у встановлений Богом час страждання і смерть зникнуть з лиця землі. Запанують обставини, описані в книзі Об’явлення: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:3, 4). Ви, можливо, думаєте: «Я не доживу до того часу». Але насправді, ви можете дожити. Та навіть якщо і помрете, Бог зможе воскресити вас із мертвих (Івана 5:28, 29). Саме такий намір Бог має для нас і саме так станеться. Яке ж далеке від правди твердження, що Бог не турбується про людство!

Приємно усвідомлювати, що для остаточного вирішення проблеми людських страждань Бог вжив довготривалих заходів. Але що сказати про наш час? Що нам робити, коли помирає дорога нам особа або хворіє дитина? Ще не прийшов Божий час для усунення хвороб і смерті. Біблія показує, що мусимо ще трохи почекати. Але Бог не залишив нас без допомоги. Учень Яків сказав: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8). Творець пропонує нам близькі особисті стосунки з ним, а люди, які мають такі стосунки, завжди відчувають його підтримку, навіть за найважчих обставин.

Як нам наблизитись до Бога? Цар Давид поставив подібне запитання близько трьох тисяч років тому: «Господи... хто мешкати може на святій Твоїй горі?» (Псалом 15:1). Давид сам відповів на своє запитання: «Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого» (Псалом 15:2, 3). Іншими словами, Єгова приймає людей, які йдуть шляхом, що його відкинули Адам і Єва. Він наближається до тих, хто чинить його волю (Повторення Закону 6:24, 25; 1 Івана 5:3).

Як нам чинити Божу волю? Ми мусимо дізнатися, що «добре й приємне Спасителеві нашому Богові» і діяти відповідно до цього (1 Тимофія 2:3). Це, зокрема, означає набирати знань з Божого Слова, Біблії (Івана 17:3; 2 Тимофія 3:16, 17). Але недостатньо лише побіжно читати Біблію. Необхідно бути такими, як євреї з Верії, яким у I столітті проповідував Павло. Про них читаємо: «Слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день у день, чи так воно є» (Дії 17:11).

Подібно й сьогодні уважне вивчення Біблії зміцнює нашу віру в Бога і допомагає нам розвинути близькі взаємини з ним (Євреїв 11:6). Вивчення також допомагає добре зрозуміти, як Єгова обходиться з людьми, що він дбає не лише про короткочасну користь, а про вічне благо усіх, хто схильний до правди.

Розгляньмо висловлювання кількох християн, які мають близькі взаємини з Богом. «Я дуже люблю Єгову і маю багато за що йому дякувати,— каже 16-річна Даніелл.— Він дав мені турботливих батьків, які щиро люблять його і які виховали мене згідно з його Словом». Християнин з Уругваю пише: «Моє серце переповнюється вдячністю до Єгови за всю його незаслужену доброту і за його дружбу». Бог щиро приймає навіть наймолодших. Семирічна Габріела каже: «Я люблю Бога більше за все на світі! Я маю власну Біблію. Я люблю вчитися про Бога і його Сина».

Сьогодні мільйони людей по всьому світі з цілого серця погоджуються з псалмоспівцем, який сказав: «Близькість Бога для мене добро» (Псалом 73:28). Усі ці люди отримують допомогу, завдяки якій справляються з проблемами тепер, і вони мають тверду надію на вічне життя в Раю на землі (1 Тимофія 4:8). Чому б і вам не поставити собі за мету наблизитись до Бога? Як запевняє Біблія, «Він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:27). Так, Бог справді турбується про вас!