ЧОМУ 60-річна жінка перестала поклонятися ідолам? Що спонукало синтоїстського священика відмовитись від свого сану і стати християнським служителем? Що допомогло одній жінці, від якої батьки відмовились відразу після її народження, побороти гірке почуття непотрібності? Прочитайте їхні розповіді.
«Вже не служу ідолам» АБА ДАНСУ
ФАКТИ З ЖИТТЯ: ПОКЛОНЯЛАСЬ ІДОЛАМ
МОЄ МИНУЛЕ. Я виросла в селі Со-Чауе, що в болотистій місцевості поблизу озера. Люди в наших краях займаються рибальством і розводять корів, кіз, овець, свиней і птахів. Тут немає доріг, тому всі пересуваються човнами та каное. Свої хатини місцеві жителі будують переважно з дерева й трави і дуже рідко з цегли. Хоча більшість людей в цій місцевості бідні, злочинність тут поширена менше, ніж у містах.
Коли я була ще дитиною, батько повів мене разом з сестрою у фетишистський храм, де нас посвятили в таємниці традиційної релігії. У дорослому віці я почала поклонятись Одудуві, божеству народу йоруба. Я зробила для нього будиночок і постійно приносила йому в жертву ямс, пальмову олію, слимаків, курчат, голубів та інших тварин. На ці дорогі приношення я часто витрачала всі свої гроші.
ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Почавши вивчати Біблію, я дізналася, що Єгова — єдиний правдивий Бог. Також я довідалась, що він не схвалює використання ідолів у поклонінні (Вихід 20:4, 5; 1 Коринфян 10:14). Це спонукало мене викинути з дому всі зображення і речі, які були пов’язані з ідолопоклонством. Крім того, я перестала звертатись до віщунів і вже не брала участі в місцевих обрядах та похоронних ритуалах.
Для мене, 60-річної жінки, зробити такі зміни було нелегко. Друзі, родичі й сусіди не схвалювали мій вибір і насміхалися з мене. Але я просила в Єгови сил, щоб поводитись правильно. Мене потішали слова з Приповістей 18:10, де сказано: «Господнє Ім’я — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний».
Також мені дуже допомогли зібрання Свідків Єгови, на яких я відчувала християнську любов. Мене приємно вразило, що Свідки стараються жити згідно з високими біблійними нормами моралі. Побачене переконало мене в тому, що їхня релігія правдива.
ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАЛА. Завдяки застосуванню біблійних принципів мені вдалося поліпшити стосунки з моїми дітьми. До того ж я відчула велике полегшення. Раніше я витрачала все, що мала, на поклоніння мертвим ідолам, які не приносили мені жодної користі. Тепер я поклоняюсь Єгові, який назавжди звільнить нас від усіх наших проблем (Об’явлення 21:3, 4). Я така щаслива, що стала служителем Бога і вже не служу ідолам! Єгова є для мене джерелом справжньої безпеки і захисту.
«Я з дитинства шукав Бога» СІНДЗІ САТО
ФАКТИ З ЖИТТЯ: КОЛИШНІЙ СИНТОЇСТСЬКИЙ СВЯЩЕНИК
МОЄ МИНУЛЕ. Я ріс у невеликому містечку в префектурі Фукуока. Мої батьки були дуже релігійними і прищеплювали мені повагу до синтоїстських богів з самого дитинства. Ще хлопчиком я часто роздумував про своє спасіння і палко бажав допомагати знедоленим людям. Пригадую, як у початкових класах вчитель запитав нас, учнів, ким ми хочемо стати, коли виростемо. Однокласники мали конкретні цілі, наприклад, стати вченими, а я сказав, що мрію служити Богові. З мене всі сміялися.
Після закінчення середньої школи я пішов учитись на священнослужителя. Якось я зустрів синтоїстського священика, котрий у вільний час читав книжку в чорній обкладинці. Одного дня він спитав мене: «Знаєш, що це за книга?» Я подивився на обкладинку і відповів, що це Біблія. Він сказав: «Кожен, хто хоче стати синтоїстським священиком, повинен прочитати цю книгу».
Я відразу купив Біблію і поставив її на полицю на видному місці. Я дуже дорожив нею. Але заняття забирали в мене весь час і Біблію читати було ніколи. Закінчивши навчання, я почав служити священиком у синтоїстському храмі. Нарешті мрія мого дитинства здійснилася.
Однак невдовзі я зрозумів, що мої уявлення про служіння синтоїстським священиком далекі від реальності. Більшість священиків не виявляли любові до людей і не дбали про них. Багато хто взагалі не мав віри. Один священик вищого рангу навіть сказав мені: «Якщо ти хочеш досягти успіху, говори на філософські теми. І ніяких розмов про віру».
Такі зауваження підривали мою повагу до синтоїзму. Продовжуючи служити в храмі, я почав цікавитися іншими релігіями. Але жодна з них не могла запропонувати чогось кращого. Чим більше релігій я вивчав, тим більше розчаровувався. Мені здавалось, що нема релігії, яка б навчала правди.
ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. У 1988 році я познайомився з буддистом, який заохотив мене читати Біблію. Я згадав про синтоїстського священика, котрий декілька років тому спонукував мене до того самого. Я вирішив прислухатись до цієї поради. Читання Біблії цілком захопило мене. Бувало, що я читав до самого ранку, поки у вікні не з’являлися перші сонячні промені.
Під впливом прочитаного я став молитися Богові, про якого розповідає Біблія. Я почав зі зразкової молитви, записаної в Матвія 6:9—13. Цю молитву я повторював кожні дві години, навіть під час служіння в синтоїстському храмі.
У ході читання в мене виникало багато запитань. Від своєї дружини, до якої колись приходили Свідки, я знав, що вони вивчають з людьми Біблію. Я розшукав одну жінку, Свідка Єгови, і засипав її питаннями. Мене вразило, що на кожне з них вона відповідала за допомогою Біблії. Вона домовилась з одним братом, щоб він проводив зі мною біблійне вивчення.
Невдовзі я почав ходити на зібрання Свідків Єгови. Я не знав, що серед присутніх були ті, з ким я колись повівся дуже грубо. Усе ж вони сердечно віталися зі мною, і я відчував, що вони раді мене бачити.
На зібраннях я довідався про те, що Бог хоче, аби чоловіки любили і поважали членів сім’ї. А я був настільки зосереджений на своїх обов’язках священика, що майже не приділяв уваги дружині і нашим двом дітям. Несподівано я усвідомив, що уважно вислуховував людей, які приходили в храм, але ніколи не слухав, що́ каже моя дружина.
Під час вивчення Біблії я багато дізнався про Єгову, і це наблизило мене до нього. Особливо мого серця торкнулися слова, записані в Римлян 10:13: «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний». Я з дитинства шукав Бога і тепер нарешті знайшов його!
Я відчував, що мені вже не місце в храмі. Спочатку мене бентежило, що подумають інші. Але я завжди казав собі, що покину синтоїзм, коли знайду правдивого Бога в іншій релігії. Тому навесні 1989 року я вирішив зробити те, що підказувало моє сумління. Я перестав служити в храмі і ввірився в руки Єгови.
Покинути служіння в храмі було важко. Священики, які мали вищий сан, докоряли мені й змушували мене залишитися. Ще важче було розповісти про своє рішення батькам. Дорогою до них я так сильно переживав, що біль стискав груди, а ноги аж підкошувалися. Я багато разів зупинявся і благав Єгову зміцнити мене.
Прийшовши до батьків, я боявся відразу розказати про зміни у своєму житті. Минали години. Зрештою, після багатьох молитов, я все розповів батькові. Я сказав йому, що знайшов правдивого Бога і хочу покинути синтоїзм, щоб служити йому. Це надзвичайно засмутило батька. Прийшли родичі і вмовляли мене передумати. Мені не хотілось ображати близьких, але я знав, що моє рішення служити Єгові абсолютно правильне. Згодом моя сім’я почала поважати мій вибір.
Залишити храм — це одне, а змінити мислення — зовсім інше. Служіння священиком було невід’ємною частиною мого життя. Я з усіх сил намагався забути минуле, але, здавалось, усе навколо нагадувало про нього.
Ось що допомогло мені. По-перше, я познаходив усі речі, що стосувалися моєї колишньої релігії,— книжки, зображення і навіть дорогі сувеніри — і спалив їх. По-друге, я намагався якнайчастіше спілкуватися зі Свідками. Їхня дружба стала для мене великою підтримкою. Поступово я чимраз рідше згадував своє минуле.
ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАВ. Я майже не приділяв уваги своїй дружині і дітям, через що їм було дуже самотньо. Та коли я почав проводити з ними час, як Біблія радить чоловікам, наші стосунки стали тіснішими. Згодом моя дружина почала служити Єгові. Тепер уся наша сім’я — ми з дружиною, син і донька з чоловіком — поклоняється правдивому Богові.
Роздумуючи про свою дитячу мрію служити Богу і допомагати людям, я розумію, що знайшов усе, чого так прагнув, і навіть більше. Мені просто бракує слів, щоб виразити Єгові всю свою вдячність.
«Я розуміла, що мені не вистачає чогось важливого» ЛІНЕТТ ХОУТІНГ
ДЕ НАРОДИЛАСЯ: ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА
ФАКТИ З ЖИТТЯ: БОРОЛАСЬ З ГІРКИМ ПОЧУТТЯМ НЕПОТРІБНОСТІ
МОЄ МИНУЛЕ. Я народилась у спокійному шахтарському містечку Джермістоні, де жили люди середнього достатку. Мої батьки розуміли, що не зможуть про мене піклуватися, тому відмовились від мене. Мені було всього два тижні, коли мене удочерило одне подружжя. Названі батьки любили мене, а я сприймала їх, як своїх тата і маму. І все ж, коли я дізналась правду про те, що рідні батьки покинули мене, почалась моя боротьба з гіркими почуттями. Мені здавалось, що я чужа для моїх названих батьків і що вони не розуміють мене.
У 16 років я стала ходити з друзями в коктейль-бари, де ми танцювали і слухали живу музику. Через рік я почала курити цигарки. Мені хотілось бути худою, як моделі на рекламах цигарок. А коли мені виповнилось 19, я влаштувалась на роботу в Йоганнесбурзі. Там я потрапила в погану компанію і невдовзі вже лаялась, багато курила і напивалась на вихідних.
Незважаючи на це, я підтримувала хорошу фізичну форму. Я регулярно займалась аеробікою, а також грала в сквош і жіночий футбол. Крім того, я з усіх сил намагалась зробити кар’єру і стати фахівцем у комп’ютерній індустрії. Я багато заробляла, тож інші вважали мене дуже успішною. Але насправді я була нещасною, розгубленою і розчарованою своїм життям. У глибині душі я розуміла, що мені чогось бракує.
ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. На самому початку вивчення Біблії я дізналась, що Єгова є люблячим Богом. Я також довідалась, що він виявив свою любов до людей, давши їм своє Слово. Біблія — це наче особистий лист Бога до нас, у якому він розповідає, як нам скеровувати свої кроки на дорозі життя (Ісаї 48:17, 18). Я усвідомила, що коли хочу отримати користь від сповненого любові керівництва Єгови, то повинна зробити великі зміни у своєму житті.
Наприклад, я мала змінити коло спілкування. Мене глибоко вразили слова з Приповістей 13:20: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде». Цей біблійний принцип спонукав мене перестати спілкуватися зі старими друзями і знайти нових серед Свідків Єгови.
Але найважче було кинути курити, адже в мене розвинулась сильна залежність від тютюну. Тільки я подолала цю перешкоду, як з’явилась інша. Через те що я перестала курити, я поправилась більш ніж на 13 кілограмів. Це неабияк вплинуло на мою самоповагу. Мені знадобилося майже 10 років, щоб позбутись зайвої ваги. Однак я не сумнівалась, що моє рішення кинути паління правильне. Я постійно молилась до Єгови, і він дав мені силу перемогти в цій боротьбі.
ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАЛА. Тепер моє здоров’я покращилось. Я також відчуваю задоволення, адже більше не женуся за примарним щастям, яке нібито можуть дати гроші, кар’єра чи становище в суспільстві. Я з радістю ділюсь біблійними істинами. Завдяки цьому троє моїх колишніх співробітниць служать Єгові, як і ми з чоловіком. Коли мої названі батьки ще були живі, я розповіла їм про біблійну надію на воскресіння в раю на землі.
Близькі стосунки з Єговою допомогли мені побороти гірке почуття непотрібності. Єгова прийняв мене у свою родину, дозволивши стати частиною всесвітнього братства, серед якого я знайшла багато матерів, батьків, братів і сестер (Марка 10:29, 30).
Я відчула, що серед Свідків Єгови панує християнська любов
Синтоїстський храм, у якому я колись служив священиком
