Визначення. Писане Слово Бога Єгови до людства. Її писало
протягом 16 століть близько 40 чоловік, яких Бог використав як своїх секретарів.
Таким чином Бог сам своїм духом керував її написанням. Тому Біблія є натхнена
Богом. Значна її частина — це слова, проголошені самим Єговою, і подробиці щодо
вчення та діяльності Ісуса Христа, Божого Сина. Тут ми знаходимо вимоги, які Бог
ставить своїм слугам, а також повідомлення про те, що він робитиме, аби сповнити
свій величний намір щодо землі. Щоб поглибити наше цінування всього цього, Єгова
також зберіг у Біблії інформацію про те, що́ стається, коли окремі люди і цілі
народи слухають Бога і діють відповідно до його наміру, а також якими є
наслідки, коли вони діють по-своєму. За допомогою цих достовірних історичних
повідомлень Єгова розповідає нам про свої стосунки з людством і так знайомить
нас зі своєю чудовою особистістю.
Чому потрібно досліджувати Біблію
Сама Біблія говорить, що вона походить від Бога, Творця
людства
2 Тим.
3:16, 17: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до
направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого
доброго діла готова».
Об’яв.
1:1: «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам,
що незабаром статися має».
2 Сам. 23:1, 2: «Слово Давида, сина
Єссеєвого... Дух Господній говорить в мені, а слово Його — на моїм
язику!»
Ісаї 22:15: «Так промовив Господь, Бог Саваот».
Можна сподіватися, що Божа звістка для всього людства має бути
досяжною по цілому світі. Цілу Біблію або її частини перекладено більше як 2200
мовами. Її загальний тираж обчислюється мільярдами. Одна енциклопедія
повідомляє: «Біблія є найбільш відомою читачам книгою в історії. Вона теж,
мабуть, найвпливовіша. Вона є найпоширенішою з усіх книг. Крім того, Біблію
перекладали частіше, ніж будь-яку іншу книгу, і вона перекладена найбільшою
кількістю мов» («Уорлд бук енсайклопідія» [«The World Book Encyclopedia»], 1994,
т. 2, с. 279).
Біблійні пророцтва розкривають значення обставин у
світі
Багато провідних діячів світу визнають, що людство стоїть на краю
безодні. Біблія вже давно передрекла ці обставини; вона розкриває їхнє значення
і показує, яким буде кінцевий результат (2 Тим. 3:1—5; Луки 21:10, 11, 31). Вона говорить,
що́ нам необхідно робити, щоб пережити неминуче світове знищення й отримати
можливість жити вічно в праведних умовах тут, на землі (Соф. 2:3; Ів. 17:3; Пс.
37:10, 11, 29).
Біблія допомагає нам зрозуміти сенс життя
Вона відповідає
на такі запитання: звідки походить життя? (Дії 17:24—26). Для
чого ми живемо? Чи тільки для того, щоб прожити лічені роки, взяти від життя
все, що можемо, і потім померти? (Бут. 1:27, 28; Рим. 5:12; Ів. 17:3; Пс.
37:11; 40:9).
Біблія показує, як нам здобути те, чого найбільше прагнуть
люди, які люблять праведність
Вона показує нам, де можна знайти добрих друзів, які справді люблять
одні одних (Ів.
13:35); звідки можна мати впевненість, що ми і наші сім’ї матимемо що їсти
(Матв. 6:31—33;
Прип. 19:15; Еф.
4:28); як нам бути щасливими,
незважаючи на важкі обставини, в яких ми живемо (Пс. 1:1, 2; 34:9; Луки 11:28; Дії
20:35).
Вона пояснює, що Боже Царство, тобто Божий уряд, усуне теперішню злу
систему (Дан. 2:44) і що під правлінням того Царства люди зможуть втішатися
досконалим здоров’ям і вічним життям. (Об’яв. 21:3, 4;
пор. Ісаї 33:24).
Безсумнівно, книга, яка говорить, що має божественне походження,
розкриває значення обставин у світі, пояснює сенс життя, а також показує, як
будуть розв’язані наші проблеми, заслуговує того, щоб її
дослідити.
Біблія містить багато пророцтв, які свідчать про докладне
знання майбутнього; люди не можуть мати такого знання
2 Пет.
1:20, 21: «Жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо
пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі,
проваджені Духом Святим».
▪ Пророцтво. Ісаї 44:24, 27, 28; 45:1—4: «Я, Господь, Той... Хто
глибіні проказує: «Висохни, а річки твої Я повисушую», Хто до Кіра говорить:
«Мій пастирю», і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже:
«Збудований будеш!» а храмові: «Будеш закладений!» Так говорить Господь до Свого
помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм
повалити народи, і з стегон царів розв’яжу пояси, щоб відчинити двері перед
тобою, а брами не будуть замикані. Я перед тобою піду й повирівнюю висунене,
двері мідяні зламаю і порозбиваю залізні засуви. ...Ради раба Мого Якова й ради
вибранця Мого Ізраїля, і кличу тебе твоїм іменням». (Ісая закінчив писати
близько 732 року до н. е.).
□ Сповнення. Це пророцтво було написане ще до народження Кіра. Євреї
пішли у вигнання до Вавилону не раніше 617—607 років до н. е., а Єрусалим і храм
у ньому було знищено аж у 607 році до н. е. Пророцтво почало детально сповнятись 539 року
до н. е. Кір відвів води ріки Євфрату в штучне озеро, брами Вавилона, що
виходили на ріку, були безтурботно залишені відкритими під час бенкету в місті,
і мідійці та перси на чолі з Кіром завоювали Вавилон. Після того Кір визволив
юдейських вигнанців і відіслав їх назад у Єрусалим, наказавши відбудувати там
храм Єгови («Американська енциклопедія» [«The Encyclopedia Americana»], 1956,
т. III, с. 9; Джек Файнджен, «Світло з далекого минулого» [«Light From the
Ancient Past»], Прінстон, 1959, с. 227—229; «Усе Писання Богом надхнене, і
корисне», Нью-Йорк, 1990, с. 282, 283, 285, 296, англ.).
▪ Пророцтво. Єрем. 49:17, 18: «Стане Едом за страхіття,— кожен, хто
буде проходити ним, остовпіє й засвище, як порази його всі побачить... Як Содом
та Гоморру й сусідів її поруйновано, каже Господь,— так ніхто там не буде сидіти
[«жити», Хом.]». (Єремія закінчив писати пророцтва в 580 році
до н. е.).
□ Сповнення. «Юда Маккавей вигнав їх [едомлян] з Палестини у
II столітті до Р. Х., а в 109 році до Р. Х. Йоан Гіркан, маккавейський вождь,
поширив царство Юди на зах. частину едомських земель. У I столітті до Р. Х.
римська експансія змела останні сліди едомської незалежності... Після того як
70 року по Р. Х. римляни знищили Єрусалим... назва Ідумея [Едом] зникла з
історії» («Нова енциклопедія Фанка і Ваґналса» [«The New Funk & Wagnalls
Encyclopedia»], 1952, т. 11, с. 4114). Зверніть увагу, що сповнення цього
пророцтва сягає аж до нашого часу. Ніхто не може стверджувати, що це пророцтво
було написане після того, як пророковані події відбулися.
▪ Пророцтво. Луки 19:41—44; 21:20, 21: «Коли Він [Ісус Христос] наблизився, і місто
[Єрусалим] побачив, то заплакав за ним, і сказав: «...Прийдуть на тебе ті дні, і
твої вороги тебе валом [«окопом із частоколом», Гер.] оточать, і обляжуть
тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти
в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу
відвідин твоїх». Через два дні після того він дав своїм учням таку настанову:
«Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в
Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть». (Ісус
Христос дав це пророцтво в 33 році н. е.).
□ Сповнення. Єрусалим повстав проти Риму, і 66 року н. е. римське
військо під командуванням Цестія Галла повело наступ на місто. Але, як
розповідає єврейський історик Йосиф Флавій, римський воєначальник «раптово
відкликав своїх солдатів, облишив надію на перемогу, хоча він не зазнав поразки,
і, всупереч здоровому глузду, відступив від Міста» («Іудейська війна», II, 540
[xix, 7]). Це дало християнам нагоду втекти з міста, тож вони пішли до Пелли на
другий бік Йордану, як каже Євсевій Памфіл у своїй «Церковній історії» (кн. III,
розд. 5, абз. 3). Пізніше, приблизно у час Пасхи 70 року н. е., полководець Тіт
взяв місто в облогу, всього за три дні навколо міста спорудили огорожу завдовжки
7,2 кілометра, і через п’ять місяців Єрусалим упав. «Єрусалим був дощенту
знищений, а Храм залишений у руїнах. Археологічні роботи показують нам сьогодні,
яким цілковитим було знищення єврейських будівель по цілому краю»
(Дж. А. Томпсон, «Біблія та археологія» [«The Bible and Archaeology»],
Гранд-Рапідс, Мічиган, США, 1962, с. 299).
Біблійні повідомлення про факти, які дослідники відкрили
набагато пізніше, правильні з погляду науки
Походження Всесвіту. Бут. 1:1: «Напочатку Бог створив
Небо та землю». У 1978 році астроном Роберт Ястров написав: «Тепер ми бачимо, як
астрономічні дані підводять нас до біблійного погляду на походження світу.
Деталі різняться, але головні елементи астрономічної та біблійної оповіді про
генезис збігаються: ланцюг подій, які ведуть до появи людини, почався раптово у
чітко визначений момент, у спаласі світла й енергії» («Бог і астрономи» [«God
and the Astronomers»], Нью-Йорк, 1978, с. 14).
Форма планети Земля. Ісаї 40:22: «Він Той, Хто сидить
понад кругом землі». У давні часи люди думали, що Земля плоска. Десь аж через
200 років після написання цього біблійного тексту грецькі філософи одної школи зробили припущення, що Земля має
сферичну форму, і ще приблизно через 300 років один грецький астроном обчислив
приблизний радіус Землі. Але навіть тоді погляд, що Земля сферична, не був
загальноприйнятим. Тільки у XX столітті, коли з’явилась можливість подорожувати
літаками, а пізніше піднятись у космічний простір і навіть долетіти до Місяця,
люди змогли чітко побачити «круг» земного обрію.
Тваринний світ. Лев. 11:6: ‘Заєць жує жуйку’. Хоча
деякі критики довгий час атакували це твердження, у XVIII столітті англієць
Вільям Каупер нарешті спостеріг жування жуйки у кроликів. Цей своєрідний процес
було описано 1940 року в «Протоколах Лондонського зоологічного товариства»
(«Proceedings of the Zoological Society of London», т. 110, серія A,
с. 159—163).
Визначна внутрішня гармонія Біблії
Цей факт особливо примітний, якщо взяти до уваги, що книги Біблії
писало близько 40 дуже різних осіб, таких, як цар, пророк, пастух, митник і
лікар. Вони писали Біблію протягом 1610 років, отже, не могло бути ніякої
таємної змови. Проте їхні писання узгоджуються навіть у найменших подробицях.
Щоб зрозуміти, наскільки гармонійно різні частини Біблії переплітаються між
собою, вам необхідно особисто читати й вивчати її.
Звідки можна мати впевненість, що Біблія не була
змінена?
«Якщо взяти до уваги кількість стародавніх рукописів, які
підтверджують достовірність писань, і кількість років, що минули від написання
оригіналів та цих підтверджувальних рукописів, то Біблія має безсумнівну
перевагу над класичними писаннями [скажімо, Гомера, Платона та інших]. (...)
Загалом кількість класичних рукописів, у порівнянні з біблійними, можна на
пальцях порахувати. Жодна стародавня книга не має стількох підтверджень, як
Біблія» (П. Маріон Сіммс, «Біблія від самого початку» [«The Bible From the
Beginning»], Нью-Йорк, 1929, с. 74, 76).
Згідно з повідомленням, опублікованим
1971 року, існує приблизно 6000 рукописних копій, які містять повний текст або
якусь частину Єврейських Писань; найдавніший рукопис датується третім століттям
до н. е. Існує також близько 5000 рукописних копій Християнських Грецьких Писань
грецькою мовою, найдавніший з тих рукописів датується початком другого
століття н. е. Крім того, є багато копій ранніх перекладів на інші
мови.
У вступі до своєї семитомної праці «Біблійні папіруси Честера Бітті»
сер Фредерік Кеньйон написав: «Першим і найважливішим результатом дослідження
[папірусів] є приємний висновок, що вони підтверджують суттєву достовірність
існуючих текстів. Ні в Старому, ні в Новому Завіті не виявлено значних чи
принципових відхилень. Нічого важливого не випущено і не додано, немає також
відхилень, які б впливали на істотні факти або доктрини. Відхилення в тексті
стосуються дрібних справ, таких, як вживання точно тих самих слів та їх
порядок... Але їхня головна цінність полягає в тому, що, маючи давніше
походження, ніж джерела, доступні до цього часу, вони підтверджують
непідробленість існуючих сьогодні текстів» («The Chester Beatty Biblical
Papyri», Лондон, 1933, с. 15).
Це правда, що декотрі переклади Біблії ближчі до текстів мовами
оригіналу, ніж інші. Сучасні парафрази Біблії допускаються вільностей, які
деколи спотворюють зміст оригіналу. Деякі перекладачі дозволили своїм особистим
віруванням внести в переклад певне забарвлення. Але такі недоліки можна виявити
шляхом порівняння різних перекладів.
Можна відповісти: «Але ви вірите в Бога, чи не так? [...] Чи
можна запитати, з чим са́ме в Біблії вам важко погодитись?»
Або можна сказати: «Скажіть, будь ласка, чи ви завжди були
такої думки? [...] Я чув, як інші люди говорили так, хоча самі вони не дослідили
Біблії. Однак Біблія ясно говорить, що походить
від Бога і що він пропонує нам вічне життя, якщо ми будемо вірити у сказане в
ній і згідно з цим жити. Тому хіба ви не погодитеся, що її варто було б
дослідити принаймні для того, аби з’ясувати, чи ці твердження правдиві?
(Використай матеріал на сторінках 45—48)».
«Біблія суперечить сама собі»
Можна відповісти: «Інші люди також говорили мені це, але
ніхто ще не зміг показати мені жодної справжньої суперечності. І сам я, читаючи
Біблію, ще ні разу не бачив у ній суперечності. Чи ви могли б показати мені
якийсь приклад?» Тоді можна додати: «Я помітив, що багато людей просто не
знайшли відповідей на запитання, які в них виникли під час читання Біблії.
Наприклад, звідки Каїн взяв собі дружину? (Використай матеріал на сторінках 283,
284)».
Можна відповісти: «Це правда. В її написанні брало участь
близько 40 чоловік. Але вона була натхнена Богом». Тоді можна
додати: 1) «Що це означає? Те, що Бог керував написанням Біблії, подібно як
начальник використовує секретарку, яка пише за нього листи». 2) «Нас не повинна
дивувати можливість отримувати звістки від когось із космосу. Навіть люди шлють
повідомлення й фотографії з Місяця. Як вони роблять це? Використовуючи закони,
давно встановлені самим Богом». 3) «Але як нам пересвідчитися в тому, що
записане в Біблії справді походить від Бога? У Біблії міститься інформація, яка
аж ніяк не могла походити від людини. Яка інформація? Повідомлення про майбутнє,
причому вони завжди виявлялись абсолютно точними. (За прикладами дивіться сторінки
45—47, а також сторінки 243—247 в розділі «Останні дні»)».
«Кожен по-своєму тлумачить Біблію»
Можна відповісти: «І тому неможливо, щоб усі ці тлумачення
були правильні». Тоді можна додати: 1) «Перекручування Писань, щоб
підтвердити власні погляди, може мати серйозні наслідки (2 Пет. 3:15, 16)».
2) «Дві поради допоможуть нам правильно розуміти Біблію. Перша — розглядати
контекст (сусідні вірші) будь-якого уривка. Друга — порівнювати вірші з іншими
біблійними віршами, які стосуються тієї самої теми. Таким чином ми дозволимо
Божому Слову скеровувати наші думки, і тлумачення належатиме не нам, а Богові.
Такий підхід використовується в публікаціях Свідків Єгови». (Див. сторінки 315, 316 в розділі
«Свідки Єгови»).
«У наш час вона не має практичної цінності»
Можна відповісти: «А ми цікавимося речами, які мають для нас
сьогодні практичну цінність, чи ж не так?» Тоді можна додати: 1) «Чи ви
згідні, що припинення війн мало б практичну цінність? [...] Хіба ви не
погодитеся, що коли б люди різних народів навчились жити в мирі одні з одними,
то це вже був би добрий початок? [...] Біблія власне це і передрекла (Ісаї
2:2, 3). Завдяки біблійній освіті це вже сьогодні відбувається серед Свідків
Єгови». 2) «Але потрібно чогось більше: мають бути усунені всі люди і держави,
які розпалюють війни. Чи станеться таке колись? Так, і Біблія розповідає нам, як
саме (Дан. 2:44; Пс. 37:10, 11)».
Або можна сказати: «Я розумію ваші сумніви. Коли якийсь
посібник непрактичний, то немудро було б ним користуватися, правда?» Тоді
можна додати: «Чи ви згідні, що книга, яка містить розумні поради, що
допомагають нам вести щасливе сімейне життя, має практичну цінність? [...]
Теорії та вказівки щодо сімейного життя вже не раз мінялись, і, як видно тепер,
вони не принесли добрих результатів. Але люди, які знають і застосовують те, що
говорить Біблія, мають міцні й щасливі сім’ї (Кол. 3:12—14, 18—21)».
«Біблія — добра книжка, але абсолютної істини
немає»
Можна відповісти: «То правда, що в кожного є своя думка. Але
навіть коли людині здається, що вона з’ясувала якесь питання, пізніше вона
бачить, що не врахувала принаймні одного якогось фактора. Проте є хтось, у кого таких обмежень немає. Хто
це, на вашу думку? [...] Так, Творець Усесвіту». Тоді можна додати:
1) «Саме тому Ісус Христос сказав, звертаючись до нього: «Твоє слово — то
правда» (Ів.
17:17). Ця правда є в Біблії (2 Тим. 3:16, 17)». 2) «Бог не хоче, щоб ми губилися в
здогадах; як він сам сказав, його воля полягає в тому, щоб ми прийшли до
пізнання правди (1 Тим. 2:3, 4). Біблія містить цілком вичерпні відповіді на
такі питання, як...» (З декотрими людьми спочатку, може, було б корисно
обговорити підстави для віри в існування Бога. Див. сторінки 53—60, розділ
«Бог»).
«Біблія — книга білих людей»
Можна відповісти: «Так, це правда, що білі люди надрукували
багато Біблій. Але Біблія не говорить, що одна раса ліпша від іншої». Тоді
можна додати: 1) «Біблія походить від нашого Творця, а він безсторонній (Дії 10:34, 35)».
2) «Боже Слово пропонує людям з усіх народів і племен нагоду жити вічно на землі
під правлінням Божого Царства (Об’яв. 7:9, 10, 17)».
Або можна сказати: «Зовсім ні! Сам Творець людства вибрав
людей, яких натхнув написати 66 книг Біблії. І якщо він вирішив використати для
цього світлошкірих людей, це його право. Але біблійна звістка мала стосуватися
не лише білих людей». Тоді можна додати: 1) «Зверніть увагу, що сказав
Ісус... (Ів.
3:16). Слово «кожен» стосується людей будь-якого кольору шкіри. Також, перш
ніж зійти на небо, Ісус сказав своїм учням на прощання такі слова... (Матв. 28:19)».
2) «Цікаво, що в Дії
13:1 говориться про чоловіка, званого Ніґер, що в перекладі означає
«чорний». Він був одним із пророків та вчителів збору в Антіохії
(Сирія)».
«Я довіряю лише Біблії в перекладі Куліша (або
Хоменка)»
Можна відповісти: «Якщо вона у вас під рукою, я хотів би
показати вам у ній щось дуже підбадьорливе».
Або можна сказати: «Багато людей користуються цим перекладом,
і я також маю його у своїй бібліотеці». Тоді можна додати: 1) «Чи ви
знаєте, що Біблія писалась єврейською,
арамейською та грецькою мовами? [...] Чи ви читаєте цими мовами? [...] Тому ми
вдячні, що Біблія перекладена українською мовою». 2) «Написання Буття, першої
книги Біблії, було завершене 1513 року до н. е. Чи ви знаєте, що минуло понад
3000 років, перш ніж повний переклад Біблії було здійснено слов’янською мовою? І
минуло ще понад 400 років, перш ніж був виданий повний український переклад
Куліша (1903 рік; Хоменка — 1963 рік)». 3) «Від часу перших перекладів
українська мова зазнала великих змін. У наш час вона теж дуже змінюється, чи ж
не так? [...] Тому ми цінуємо сучасні переклади, в яких істини з оригінальних
текстів старанно передані мовою, якою ми розмовляємо сьогодні».
|
