Ісусів приклад показує, що юдеям було чого вчитися від самарянина. Вони могли побачити, що означає по-справжньому любити ближніх (Луки 10:25—37). Щоб виконувати доручення Ісуса, учням потрібно було побороти свою гордість і упередження. Перед тим як Ісус піднявся в небо, він доручив їм свідчити «в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Раніше Ісус готував їх до цього колосального завдання, звертаючи їхню увагу на хороші риси чужинців. Він похвалив сотника, який належав до іншого народу, за його надзвичайну віру (Матв. 8:5—10). У рідному місті Назареті Ісус пояснив, що Єгова схвалював чужинців, приміром вдову з Сарепти, фінікійку, і прокаженого Наамана, сирійця (Луки 4:25—27). До того ж Ісус не лише проповідував самарянці, але й зупинився у самарійському місті на два дні, оскільки люди цікавилися його звісткою (Ів. 4:21—24, 40). w18.06 10, абз. 10, 11
|
