Духовний сайт!

Наше бажання проповідувати посилюється, коли ми дізнаємо́ся про небувалі масштаби діяльності Божого народу. Як показують наші щорічні звіти, мільйони людей приходять на Спомин смерті Ісуса Христа і вивчають Біблію. Сотні тисяч осіб охрещуються і починають проповідувати разом з нами. Ми не знаємо, скільки ще людей відгукнеться на нашу звістку, однак знаємо, що саме в наш час Єгова збирає великий натовп людей, які переживуть кінець цього світу (Об’яв. 7:9, 14). Господар жнив вважає, що «поле» може принести ще багато «збіжжя», тому ми не припиняємо проповідувати (Луки 10:2). Послідовники Ісуса завжди були відомі тим, що ревно проповідували. Коли люди побачили сміливість та ентузіазм апостолів, «вони зрозуміли, що ці чоловіки ходили з Ісусом» (Дії 4:13). Нехай люди бачать і нашу ревність у служінні — таку ж ревність, як у Ісуса. w25.03 18, абз. 15; 19, абз. 17, 18

Ісус розповів притчу про 10 дівчат, які вийшли назустріч нареченому (Матв. 25:1—4). Усі вони хотіли разом з ним піти на весільний бенкет. Ісус назвав п’ятьох дівчат «розсудливими», а ще п’ятьох — «безглуздими». Розсудливі дівчата заздалегідь підготувалися, щоб чекати нареченого стільки, скільки потрібно, навіть до пізньої ночі. Ці дівчата мали з собою світильники, щоб уночі в них було світло. Також вони взяли запасну оливу на випадок, якщо наречений затримається. Тож вони зробили все, щоб їхні світильники не згасли (Матв. 25:6—10). Коли наречений прийшов, розсудливі дівчата разом з ним увійшли на весільний бенкет. Ця притча заохочує помазаних християн бути напоготові, тобто залишатися пильними і зберігати вірність аж до приходу Христа. Тоді вони отримають нагороду — зможуть ввійти в небесне Царство і приєднатися до свого Нареченого, Ісуса (Об’яв. 7:1—3). w24.09 21, абз. 6

Коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих, і тоді ти будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити. А тобі буде відплачено під час воскресіння праведних (Луки 14:13, 14).

Гостинний чоловік робить іншим добро, не обмежуючись колом своїх близьких друзів (1 Пет. 4:9). Ось що про такого чоловіка сказано в одному довіднику: «Він відчиняє для незнайомців не лише двері свого дому, а й своє серце». Запитай себе: «Чи мене знають як людину, яка радо приймає тих, хто відвідує мій збір?» (Євр. 13:2, 16). Гостинний чоловік ділиться тим, що має, з різними людьми. Наприклад, він виявляє увагу незаможним гостям, запрошеним промовцям та іншим саможертовним християнам, як-от районним наглядачам (Бут. 18:2—8; Присл. 3:27; Дії 16:15; Рим. 12:13). w24.11 21, абз. 6

Любов до Єгови спонукує нас освячувати його ім’я. Ми робимо все від нас залежне, щоб очистити його від наклепів, які звів Сатана (Бут. 3:1—5; Йова 2:4; Ів. 8:44). У служінні ми з готовністю стаємо на захист нашого Бога і розповідаємо правду про нього всім, хто нас слухає. Ми хочемо, аби кожен знав, що Єгова є уособленням любові, що він праведний та справедливий правитель і що його Царство невдовзі покладе край стражданням та принесе людству мир і щастя (Пс. 37:10, 11, 29; 1 Ів. 4:8). Захищаючи репутацію Єгови у служінні, ми освячуємо його ім’я. Також ми доводимо, що недаремно носимо своє ім’я — Свідки Єгови. w24.05 18, абз. 12

Згаданий скарб — це проповідування доброї новини, яке рятує людям життя (2 Кор. 4:1). А глиняні посудини — це ми, Божі служителі, яким доручено нести добру новину іншим людям. За днів Павла у глиняних глеках купці перевозили цінні речі, наприклад їжу, вино та монети. Подібно і Єгова довірив нам, простим людям, дуже цінну звістку. Він обов’язково даватиме нам сил, щоб її нести. Іноді ми можемо боятися, що люди будуть непривітні або навіть агресивні. Як побороти цей страх? Гарний приклад залишили апостоли. Коли їм заборонили проповідувати, вони почали молитися і просити Єгову допомогти їм і далі говорити зі сміливістю. Бог відразу їм відповів (Дії 4:18, 29, 31). Якщо тобі буває страшно йти в служіння, проси Єгову, щоб він допоміг тобі перемогти свій страх перед людьми любов’ю до них. w24.04 16, абз. 8, 9

Те, що описав Соломон, може статися з будь-ким. Буває, служитель Єгови вчинить серйозний гріх і пізніше йому здається, що все сталося раптово. Він може навіть казати: «Сам не знаю, як так вийшло». Але якби він добре подумав, то, скоріш за все, зрозумів би, що до проступку його привели певні немудрі кроки. Можливо, він водився не з тою компанією, вибирав погані розваги або відвідував сумнівні місця чи вебсайти. Також може бути, що він перестав молитися, читати Біблію, ходити на зібрання чи проповідувати. Так само, як у випадку юнака з книги Прислів’я, гріх цього служителя стався не так вже й раптово. Тож який ми робимо висновок? Потрібно стерегтися не тільки самого гріха, а й кроків, які до нього ведуть. Саме цю думку підкреслює Соломон (Матв. 5:29, 30). w24.07 16, абз. 10, 11

Старійшини можуть не сумніватися, що Єгова бачить і цінує все, що вони роблять. Вони виконують пастирську працю, навчають збір і проповідують. Крім того, вони беруть участь у будівельних проєктах і надають допомогу братам та сестрам під час надзвичайних ситуацій. Деякі старійшини служать в групах відвідування пацієнтів або в комітетах зв’язку з лікарнями. Ці брати пам’ятають, що християнський збір належить Єгові. Вони служать від усієї душі, ні на мить не сумніваючись, що Бог їх винагородить (Кол. 3:23, 24). Не всі ми можемо бути старійшинами, але всі ми можемо робити щось для Єгови. Нашому Богу подобається, коли ми віддаємо йому найкраще з того, що маємо. Єгова помічає наші пожертви на справи Царства, хоч би якими скромними вони були. І він тішиться, коли ми не затаюємо на інших образи і прощаємо їхні провини. Вірте, що він цінує всі зусилля, яких ви докладаєте в служінні йому. Він вас дуже любить і обов’язково винагородить за ваш тру ... Читати далі »

Що, як ти відчуваєш нестерпний біль від того, що близька людина тебе розчарувала або навіть зрадила? Хоч би як до тебе ставилися люди, твій небесний Батько любить тебе. Якщо ти пережив зраду, тебе можуть підбадьорити слова Давида, записані в сьогоднішньому вірші. В одному довіднику пояснюється, що вислів «ті, у кого пригнічений дух» може вказувати на «людей, які втратили будь-яку надію на те, що в їхньому житті станеться щось добре». Як Єгова підтримує тих, хто так почувається? Подібно як люблячий батько обіймає свою дитину, коли вона чимось розстроєна, «Єгова близький» до нас, коли ми почуваємось розбитими через зраду чи болісну втрату. Він співчуває нам і готовий прийти на допомогу. Єгова дуже хоче нас потішити, зцілити наше розбите серце. Крім того, він дає нам надію на те, що нас чекає ще багато доброго, і ця надія допомагає зносити сьогоднішні труднощі (Ісаї 65:17). w24.12 23, абз. 13, 14

Пригадаймо одну ситуацію, коли погляд апостола Петра відрізнявся від погляду Єгови. Ісус сказав апостолам, що має піти в Єрусалим, де його віддадуть у руки релігійних лідерів, катуватимуть, а потім стратять (Матв. 16:21). Петрові було важко повірити, що Ісус — надія для Ізраїля і обіцяний Месія — буде вбитий (Матв. 16:16). Мабуть, він був упевнений, що Єгова не може такого допустити. Тож Петро відвів Ісуса вбік і сказав: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться» (Матв. 16:22). Думки Петра та Ісуса розійшлися, тому що погляд апостола суперечив погляду Єгови. Спонуки в нього, може, і були хороші, але Ісус не став його слухати. Адже Божа воля полягала зовсім не в тому, щоб він беріг своє життя. Цей випадок показав Петрові, що йому потрібно змінити свій напрям думок — навчитися думати так, як Бог. w25.03 9, абз. 5, 6

Біблія каже, що Єгова визнає́ нас праведними. Це означає, що він знімає з нас усі обвинувачення і ставиться до нас так, наче ми ніколи не грішили. При цьому Єгова жодним чином не порушує норм справедливості, які він сам встановив. Бог визнає нас праведними не за наші заслуги, і він не дивиться на наші гріхи крізь пальці. Єгова готовий скасовувати наші борги, тому що ми віримо у викупну жертву (Рим. 3:24). Яке майбутнє чекає тих, кого визнано праведними? Деякі християни будуть разом з Ісусом правити в небі. Вони вже стали Божими дітьми (Тита 3:7; 1 Ів. 3:1). Їхні гріхи прощено і повністю стерто, тому ці християни відповідають вимогам, щоб потрапити в Царство (Рим. 8:1, 2, 30). Інші ж мають надію вічно жити на землі. Їхні гріхи теж прощено, і вони стали Божими друзями (Як. 2:21—23). w25.02 5, абз. 17, 18