Духовний сайт!

Цікаві думки з книги Левит

ВІД часу, коли ізраїльтяни були визволені з єгипетського рабства, не минуло й року. Тепер, ставши новим, організованим народом, вони прямують до Ханаану. Єгова хоче, щоб там мешкав святий народ. А спосіб життя і релігійні звичаї ханаанеян свідчать про їхню сильну зіпсованість. Отож правдивий Бог дає громаді ізраїльтян постанови, які відділять їх для служіння йому. Ці постанови містяться в біблійній книзі Левит. Написана пророком Мойсеєм у Сінайській пустині, очевидно 1512 року до н. е., книга розповідає про події лише одного місяця за місячним календарем (Вихід 40:17; Числа 1:1—3). Єгова неодноразово закликає своїх поклонників бути святими (Левит 11:44; 19:2; 20:7, 26).

Свідки Єгови сьогодні не є під Законом, який Бог дав через Мойсея. Той Закон був скасований смертю Ісуса Христа (Римлян 6:14; Ефесян 2:11—16). Проте постанови, що містяться в книзі Левит, корисні й для нас. За їхньою допомогою ми багато чого вчимося про поклоніння нашому Богу Єгові.

Деякі з приношень і жертв, про які йшлося в Законі, були добровільні, інші ж — обов’язкові. Наприклад, принесення цілопалень було добровільним. Цю жертву складали Богові цілком, так само як Ісус Христос добровільно і повністю віддав своє життя на викупну жертву. Добровільну мирну жертву ділили на частини і споживали спільно. Одну частину приносили на жертовнику Богові, іншу споживав священик, а ще іншу — людина, котра цю жертву приносила. Подібно для помазаних християн Спомин Христової смерті — це спільна вечеря (1 Коринтян 10:16—22).

Жертва за гріх і жертва за провину були обов’язковими. Першою спокутувалися гріхи, вчинені через помилку, тобто ненавмисно. А другу складали Богові тоді, коли було порушене чиєсь право, коли треба було поновити в певних правах розкаяного порушника Закону або ж щоб досягнути водночас обох цілей. Також існували хлібні жертви, які приносили із вдячності за щедрість Єгови. Усе це цікавить нас, оскільки жертвоприношення, яких вимагала Закон-угода, вказували на Ісуса Христа і його жертву, а також на користь, яку вона мала принести (Євреїв 8:3—6; 9:9—14; 10:5—10).

Відповіді на біблійні запитання:

2:11, 12. Чому принесення меду як «огняної жертви» було неприйнятним для Єгови? Мед, згаданий тут, не міг бути бджолиним. Хоча його й не можна було приносити як «огняну жертву», проте він був включений до «первоплодів... польового врожаю» (2 Хронік 31:5). Цим медом, очевидно, був фруктовий сік, або сироп. Він міг забродити і тому був неприйнятним для приношення на жертовнику.

2:13. Чому «на кожній жертві» потрібно було приносити сіль? Це робилося не для того, щоб додати жертвам смаку. По всьому світі сіль використовують як консервант. Її приносили разом з жертвами, очевидно, тому, що вона символізує нетлінність і незіпсованість.

Уроки для нас:

3:17. Оскільки лій вважався найліпшою або найціннішою часткою, заборона їсти його, імовірно, постійно нагадувала ізраїльтянам про те, що найкраща частка належить Єгові (Буття 45:18). Це допомагає нам зрозуміти, що ми повинні віддавати Єгові найліпше (Приповістей 3:9, 10; Колосян 3:23, 24).

7:26, 27. Ізраїльтянам не можна було їсти кров. З Божого погляду кров символізує життя. «Душа [життя] тіла — в крові вона»,— сказано в Левит 17:11. Необхідність стримуватися від крові і нині залишається вимогою для правдивих Божих служителів (Дії 15:28, 29).

Кому були доручені обов’язки, пов’язані з жертвоприношенням? Їх отримали священики. Мойсей провів згідно з Божими вказівками церемонію, якою Аарон був офіційно призначений первосвящеником, а його чотири сини — священиками. Церемонія, очевидно, тривала протягом семи днів, а наступного дня після її завершення новопризначені священики почали виконувати свої обов’язки.

Відповіді на біблійні запитання:

9:9. Що означало виливання крові «до підстави жертівника» і поміщення крові на інші предмети? Це показувало, що Єгова приймає кров для спокутування гріхів. Увесь розпорядок, пов’язаний зі спокутуванням гріхів, ґрунтувався на крові. «Майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови немає відпущення»,— писав апостол Павло (Євреїв 9:22).

10:1, 2. З чим міг бути пов’язаний гріх Ааронових синів Надава й Авігу? Невдовзі після того, як Надав та Авігу свавільно повелися, виконуючи свої священицькі обов’язки, Єгова заборонив священикам вживати під час служіння при скинії вино чи п’янкі напої (Левит 10:9). Це наводить на думку про те, що в описаній тут ситуації двоє Ааронових синів могли бути в стані алкогольного сп’яніння. Однак фактичною причиною їхньої смерті було принесення «чужого огню, якого Він [Єгова] не наказав був приносити їм».

Уроки для нас:

10:1, 2. У наш час відповідальні служителі Єгови повинні дотримуватися Божих вимог. Більш того, їм не можна діяти свавільно, коли вони виконують свої обов’язки.

10:9. Нам не слід виконувати доручені Богом обов’язки, перебуваючи під впливом спиртних напоїв.

Ізраїльтяни могли отримувати подвійну користь із постанов щодо чистих і нечистих тварин. Дотримання цих вказівок захищало їх від небезпечних мікробів, а також проводило чіткішу грань між ними і довколишніми народами. Крім того, існували вказівки стосовно нечистоти, викликаної мертвим тілом, стосовно очищення жінок після народження дітей, способу дій на випадок прокази і щодо нечистоти через виділення з чоловічих і жіночих статевих органів. Коли якась особа ставала нечистою, священики мали вжити певних заходів.

Відповіді на біблійні запитання:

12:2, 5. Чому народження дитини робило жінку «нечистою»? Органи розмноження були створені для того, щоб передавати досконале людське життя. Однак через успадковані наслідки гріха нащадкам передавалося недосконале і грішне життя. Періоди тимчасової нечистоти, пов’язаної з народженням дітей, а також з іншими чинниками, наприклад з менструацією і сім’явилиттям, служили нагадуванням про спадкову гріховність (Левит 15:16—24; Псалом 51:7; Римлян 5:12). Постанови щодо очищення допомагали ізраїльтянам зрозуміти, що людство потребує викупної жертви, яка б покрила гріховність і відновила людську досконалість. Таким чином «Закон виховником був до Христа» (Галатів 3:24).

15:16—18. Про який вихід «насіння парування» йдеться в цих віршах? Очевидно, тут маються на увазі як полюції, так і статеві зносини у шлюбі.

Уроки для нас:

11:45. Бог Єгова святий і вимагає, щоб святими були й ті, хто виконує для нього священне служіння. Вони повинні докладати зусиль, щоб бути святими і залишатися фізично та духовно чистими (2 Коринтян 7:1; 1 Петра 1:15, 16).

12:8. Єгова дозволив бідним приносити в жертву птахів замість овець, які коштували дорожче. Він дбає про бідних.

Найважливішими серед жертв за гріхи були ті, що складалися щорічно в день Окуплення (Очищення). За священиків і плем’я Левія приносили бика. За несвященицькі племена Ізраїля — козла. Іншого козла після виголошення над ним гріхів народу живим посилали в пустелю. Ці два козли вважалися однією жертвою за гріх. Все це вказувала на те, що Ісус Христос буде принесений у жертву і понесе на собі гріхи.

Закони стосовно споживання м’яса, а також інші постанови ясно показують, що необхідна святість, коли ми поклоняємося Єгові. Зрозуміло, що священики повинні були залишатися святими. Три щорічні свята були нагодою для великої радості і виявлення вдячності Творцеві. Крім того, Єгова дав своєму народові постанови, спрямовані проти неправильного вживання його святого імені, а також закони про дотримання суботи і ювілею, поводження з бідними і рабами. Благословення, які приносив би послух Богові, протиставляються прокляттям, що стали б наслідком непокірності. Крім того, даються вказівки щодо принесення жертв у зв’язку з обітницями і щодо оцінки, а також стосовно первородних худоби і віддавання десятої частини від усього як «святості для Господа».

Відповіді на біблійні запитання:

16:29. Як ізраїльтяни мали ‘впокоряти свої душі’? Ця постанова, яку виконували в день Окуплення, була пов’язана з прагненням отримати прощення гріхів. За тих часів визнання власної гріховності, очевидно, виражалося через піст. Отже, скоріше всього ‘впокоряти свої душі’ означало постити.

19:27. Чому не можна було «стригти волосся довкола голови» і «нищити краю бороди»? Імовірно, цей закон мав стримувати євреїв, щоб вони не підстригали бороду й волосся, копіюючи певні язичницькі звичаї (Єремії 9:24, 25; 25:23; 49:32). Проте Божий наказ не означав, що євреям взагалі не можна було підстригати бороди і волосся на обличчі (2 Самуїла 19:25).

25:35—37. Чи завжди для ізраїльтян було неправильним позичати гроші під проценти? Якщо гроші позичалися в комерційних цілях, то позикодавець міг давати їх під проценти. Однак Закон забороняв вимагати проценти від бідних, котрим доводилося брати гроші в позику, щоб полегшити своє становище. Неправильним було наживатися на нужді ближнього, позбавленого засобів до існування (Вихід 22:24).

26:19. Як небо може стати, «як залізо», а земля, «як мідь»? Без дощу небо над Ханааном здавалось би таким же твердим, непроникним, як залізо, а земля набула б мідяного кольору і металевого блиску.

26:26. Яку думку передає вислів «десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі»? Як правило, щоб спекти все, що потрібно, кожній жінці була необхідна окрема піч. Але ці слова вказували на таку велику нестачу харчів, що однієї печі було б достатньо для десятьох жінок. Таким був один з передречених наслідків незбереження святості.

Уроки для нас:

20:9. Виявлення духу ненависті та злоби Єгова вважав рівносильним убивству. Тому за лихослів’я на батьків він передбачив таке саме покарання, як і за їхнє вбивство. Хіба не має це спонукувати нас любити співвіруючих? (1 Івана 3:14, 15).

22:32; 24:10—16, 23. Не можна зневажати ім’я Єгови. Навпаки, ми повинні славити його і молитися про його освячення (Псалом 7:18; Матвія 6:9).

Свідки Єгови у наш час не є під Мойсеєвим Законом (Галатів 3:23—25). Однак оскільки книга Левит проливає світло на позицію Єгови у багатьох питаннях, те, що міститься в ній, може впливати на наше поклоніння.

Щотижня читаючи Біблію під час підготовки до Школи теократичного служіння, ви, безсумнівно, глибоко усвідомите, що наш Бог вимагає від своїх служителів святості. До того ж ця біблійна книга спонукуватиме вас віддавати Всевишньому найліпше і зберігати святість йому на славу.

Жертви, які приносилися за Законом, вказували на Ісуса Христа і його жертву.