Духовний сайт!

Слово Єгови живе

Цікаві думки з Першої книги царів

«КОЛИ множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний — то стогне народ» (Приповістей 29:2). Перша книга царів яскраво свідчить про правдивість цієї приповісті. У цій біблійній книзі міститься опис життя Соломона, за царювання якого стародавній Ізраїль стає заможним і міцним народом. Перша книга царів повідомляє також про поділ країни після смерті Соломона і про 14 царів, які царювали після нього — одні в Ізраїлі, інші в Юді. Лише двоє з цих царів усе життя були вірні Єгові. Крім того, в книзі розповідається про діяльність шести пророків, у тому числі пророка Іллі.

Книгу написав пророк Єремія під час перебування в Єрусалимі та Юді. Оповідь охоплює період приблизно в 129 років — з 1040 по 911 рік до н. е. Укладаючи книгу, Єремія, очевидно, опирався на давні повідомлення, як-от книгу «Соломонові діла». Тих рукописів більше не існує (1 Царів 11:41; 14:19; 15:7).

Перша книга царів починається з цікавої розповіді про те, як син царя Давида Адонія намагається незаконно захопити царську владу, яка належить його батькові. Здійсненню задуму Адонії перешкоджають швидкі дії пророка Натана, і царем стає Давидів син Соломон. Єгові подобається прохання нещодавно настановленого царя, і він дає йому «серце мудре та розумне», ще й «багатство, і славу» в додачу (1 Царів 3:12, 13). Цар має незрівнянну мудрість і володіє небаченим багатством. Для Ізраїля настає період миру і процвітання.

До будівель, які звів Соломон, належить храм Єгови і багато урядових споруд. Єгова запевняє Соломона: «Трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки». Так буде, якщо цар залишатиметься слухняним (1 Царів 9:4, 5). Правдивий Бог також попереджає його про наслідки неслухняності. Однак Соломон бере собі багато чужинних жінок. Потрапивши під їхній вплив, він на схилі літ вдається до фальшивого поклоніння. Єгова передрікає, що царство поділиться. Соломон помирає в 997 році до н. е., і так закінчується його 40-річне правління. На престол сходить його син Рехав’ам.

Відповіді на біблійні запитання:

1:5. Чому Адонія намагався заволодіти престолом тоді, коли Давид був ще живий? Біблія цього не пояснює. Але відомо, що старші брати Адонії — Амнон і Авесалом — на той час уже померли, як і, можливо, Давидів син Кіл’ав (2 Самуїла 3:2—4; 13:28, 29; 18:14—17). Тому можна зробити логічний висновок, що Адонія вважав себе гідним царської влади як найстарший з живих синів Давида. Заручившись підтримкою могутнього воєначальника Йоава і впливового первосвященика Евіятара, Адонія, схоже, відчував себе впевненим в успіху свого задуму. Біблія не повідомляє, чи знав він, що Давид мав намір передати престол у спадок Соломону. А втім, Адонія не покликав Соломона й відданих Давиду слуг на приношення «жертви» (1 Царів 1:9, 10). Звідси випливає, що він вважав Соломона суперником.

1:49—53; 2:13—25. Чому Соломон умертвив Адонію після того, як помилував його? Адонія попросив царя дати йому за дружину Авішаґ. На відміну від Вірсавії, Соломон зрозумів, що́ насправді спонукало Адонію звернутися з таким проханням. Вродлива Авішаґ вважалася наложницею Давида, хоча він і не мав з нею статевих стосунків. За звичаєм тих днів вона мусила належати лише законному спадкоємцю Давида. Адонія, либонь, думав, що, взявши Авішаґ за дружину, він міг би знову претендувати на престол. Соломон розцінив Адонієве прохання як вияв його зазіхань на царювання. Тому цар скасував дароване Адонії помилування.

6:37—8:2. Коли було присвячено храм? Будівництво храму завершилось у восьмому місяці 1027 року до н. е., 11-го року Соломонового правління. Схоже, що оздоблення храму та інші роботи зайняли ще 11 місяців. Присвячення відбулося, мабуть, сьомого місяця 1026 року до н. е. Після розповіді про завершення будівництва храму і перед згадкою про його присвячення говориться теж про зведення інших споруд. Очевидно, це зроблено з метою надати повнішу інформацію про будівництво в той період (2 Хронік 5:1—3).

9:10—13. Чи узгоджувалося з Мойсеєвим Законом те, що Соломон подарував тирському царю Хіраму 20 міст у Галілейському краї? Закон, викладений у Левит 25:23, 24, можливо, стосувався лише місцевості, в якій жили ізраїльтяни. Міста, які Соломон подарував Хірамові, були розміщені на території Обіцяного краю. Але в них, мабуть, мешкали неізраїльтяни (Вихід 23:31). Такий учинок Соломона міг також свідчити, що цар не у всьому дотримувався Закону. Адже він «примножував собі коней» і взяв чимало жінок (Повторення Закону 17:16, 17). У будь-якому випадку Хірам не був задоволений подарунком. Можливо, мешканці-язичники не підтримували тих міст у належному стані або ж міста були не зовсім зручно розміщені.

11:4. Чи було старече недоумство причиною того, що Соломон у похилому віці став невірним? Схоже, що ні. Соломон був зовсім юним, коли почав правити. І хоча він царював 40 років, але не дожив до глибокої старості. Крім того, він не повністю перестав поклонятись Єгові. Соломон, очевидно, намагався поєднати кілька форм поклоніння.

Уроки для нас:

2:26, 27, 35. Передречене Єговою завжди збувається. Через усунення Евіятара, нащадка Ілія, сповнилося «слово Господнє, яке говорив... на дім Іліїв». Тим, що місце Евіятара зайняв Садок з роду Пінхаса, виконалися слова з Числа 25:10—13 (Вихід 6:25; 1 Самуїла 2:31; 3:12; 1 Хронік 24:3).

2:37, 41—46. Наскільки ж небезпечно вважати, що можна безкарно переступати межі дозволеного! Ті, хто свідомо збочує з «вузької... дороги, що веде до життя», пожнуть гіркі плоди такого немудрого вибору (Матвія 7:14).

3:9, 12—14. Єгова відповідає на щирі молитви своїх слуг, які просять про мудрість, розуміння і керівництво в служінні (Якова 1:5).

8:22—53. Як же зворушливо Соломон висловив вдячність Єгові — Богові милості, Тому, хто сповнює обіцянки і слухає молитви! Роздумуючи над словами Соломонової молитви присвячення, ми поглибимо свою вдячність за ці та інші грані Божої особистості.

11:9—14, 23, 26. Коли Соломон у пізніший період свого життя перестав бути слухняним, Єгова підняв проти нього противників. «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать»,— каже апостол Петро (1 Петра 5:5).

11:30—40. Цар Соломон дізнався, що́ Ахійя напророчив Єровоаму, і через це намагався вбити Єровоама. Наскільки ж інакше цар повівся близько 40 років тому, коли відмовився помститись Адонії та решті змовників! (1 Царів 1:50—53). Така зміна в мисленні Соломона була наслідком його віддалення від Єгови.

Єровоам і народ приходять до царя Рехав’ама і просять полегшити тягарі, накладені на них його батьком Соломоном. Замість того щоб задовольнити їхнє прохання, Рехав’ам погрожує накласти на них ще важчі тягарі. Десять колін повстають і роблять Єровоама своїм царем. Царство розділюється. Рехав’ам править над південним царством, яке складається з колін Юди і Веніямина, а Єровоам — над північним десятиплемінним царством Ізраїлю.

Щоб знеохотити народ ходити поклонятися в Єрусалим, Єровоам встановлює двох золотих тельців — одного в Дані, іншого в Бет-Елі. Після Єровоама в Ізраїлі правлять такі царі, як Надав, Баша, Ела, Зімрі, Тівні, Омрі, Ахав і Ахазія. В Юді наступниками Рехав’ама стають Авійям, Аса, Йосафат і Єгорам. У число пророків за днів цих царів входять Ахійя, Шемая, не названий на ім’я чоловік Божий, а також Єгу, Ілля і Міхей.

Відповіді на біблійні запитання:

18:21. Чому народ мовчав, коли Ілля запропонував йому поклонятися або Єгові, або Ваалу? Можливо, люди зрозуміли, що не виявляють цілковитої відданості Єгові, якої він від них вимагає, і тому почувалися винними. Або ж їхнє сумління стало настільки нечутливим, що вони не бачили нічого неправильного в тому, щоб поклонятися Ваалові і водночас Єгові. Лише після того, як Єгова показав свою силу, вони сказали: «Господь,— Він Бог, Господь [«Єгова», НС],— Він Бог!» (1 Царів 18:39).

20:34. Чому після того, як Єгова дав Ахаву перемогу над сиріянами, той пощадив їхнього царя Бен-Гадада? Ахав не вбив Бен-Гадада, натомість уклав з ним угоду. Згідно з нею, у сирійській столиці Дамаску Ахавові мали належати певні вулиці, на яких би, очевидно, розташовувалися базари. Раніше батько Бен-Гадада так само відвів собі вулиці в Самарії з метою здійснення там торгівлі. Отже, Бен-Гадад був звільнений для того, щоб Ахав зміг налагодити торгівлю в Дамаску.

Уроки для нас:

12:13, 14. Приймаючи в житті важливі рішення, нам треба питатися порад у мудрих і зрілих людей, які добре знають Святе Письмо і високо цінують Божі принципи.

13:11—24. Співвіруючі можуть щиро давати нам якісь поради чи пропозиції. Але якщо вони здаються нам сумнівними, їх слід проаналізувати у світлі мудрого керівництва з Божого Слова (1 Івана 4:1).

14:13. Єгова ретельно досліджує нас, щоб знайти в нас щось добре. Незалежно від того, наскільки незначним може бути те добре, Бог його зрощує, якщо в служінні йому ми робимо все якнайкраще.

15:10—13. Нам потрібно сміливо відкидати відступництво і підтримувати правдиве поклоніння.

17:10—16. Вдова з Сарепти впізнала в Іллі пророка і прийняла його належно, Єгова ж благословив її вчинки віри. Сьогодні Єгова теж звертає увагу на наші діла віри. Він нагороджує тих, хто тим чи іншим чином підтримує справи Царства (Матвія 6:33; 10:41, 42; Євреїв 6:10).

19:1—8. Стикаючись із запеклим переслідуванням, ми можемо бути впевнені в підтримці Єгови (2 Коринтян 4:7—9).

19:10, 14, 18. Правдиві поклонники Бога ніколи не є самотніми. Їх підтримує Єгова і всесвітнє братство.

19:11—13. Єгова не є просто уособленням природних стихій.

20:11. Коли Бен-Гадад похвалявся, що знищить Самарію, ізраїльський цар відповів йому: «Хто підперізується зброєю [готуючись до битви], нехай не чваниться так, як той, хто її скидає [повернувшись з бою переможцем]» (Хом.). Беручись за якесь завдання, ми мусимо пильнувати, щоб не перетворитися на самовпевнених хвальків (Приповістей 27:1; Якова 4:13—16).

Коли Мойсей переповідав ізраїльтянам, як на горі Сінай було дано Закон, він сказав: «Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, і прокляття, якщо не будете слухатися заповідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні» (Повторення Закону 11:26—28).

Наскільки ж чітко ця важлива істина виявляється в Першій книзі царів! Як ми побачили, ця книга навчає нас також інших цінних уроків. Звістка, передана в ній, справді жива і діяльна (Євреїв 4:12).

Храм та інші будівлі, споруджені Соломоном.

Після того як Єгова показав свою силу, народ вигукнув: «Господь [«Єгова», НС],— Він Бог!»