Цікаві думки з Другої книги Самуїла
ЧИ ВИЗНАВАТИ верховну владу Єгови означає, що ми мусимо бути досконало слухняними? Чи непорочна людина завжди поводиться правильно в Божих очах? Кого правдивий Бог може вважати «мужем за серцем Своїм»? (1 Самуїла 13:14). Друга книга Самуїла дає вичерпні відповіді на ці запитання.
Другу книгу Самуїла написали пророки Ґад і Натан, які мали близькі стосунки з Давидом, царем стародавнього Ізраїлю*. Укладання книги було завершене близько 1040 року до н. е., під кінець 40-річного царювання Давида. Вона зосереджується переважно на постаті Давида і його взаєминах з Єговою. Ця захоплива оповідь повідомляє про те, як за часу правління хороброго царя пошматована розбратом країна перетворюється на багате об’єднане царство. Драматичні події насичені глибокими й сильними людськими почуттями.
Давидова реакція на повідомлення про смерть Саула і Йонатана виявляє його почуття до них і до Єгови. Давид починає царювати в Хевроні над племенем Юди, а Саулів син Іш-Бошет — над рештою ізраїльських племен. Давид стає «усе більшим», і приблизно через сім з половиною років його проголошують царем над усім Ізраїлем (2 Самуїла 5:10).
Перемігши євусеян, Давид здобуває Єрусалим і робить його столицею царства. Перша спроба царя перенести сюди ковчег заповіту закінчується лихом. Однак за другим разом Давидові таки вдається це зробити, і від радості цар навіть танцює. Єгова укладає з ним угоду про царство. Давид підкоряє ворогів, оскільки Бог і далі підтримує його.
Відповіді на біблійні запитання:
2:18. Чому про Йоава і його двох братів згадується як про трьох синів Церуї, їхньої матері? У Єврейських Писаннях родовід зазвичай вівся по лінії батька. Можливо, Церуїн чоловік помер передчасно або ж вважався недостойним того, щоб його ім’я зайняло гідне місце у Святому Письмі. Церуя згадується, можливо, тому, що доводилась Давидові рідною або ж єдинокровною чи єдиноутробною сестрою (1 Хронік 2:15, 16). Ім’я батька трьох братів згадується лише один раз, коли мова йде про місце його поховання у Віфлеємі (2 Самуїла 2:32).
3:29. Що означає вислів «той, хто опирається на кия»? Слово, перекладене як «кий», в оригіналі буквально означає «веретено». Одяг ткали, як правило, жінки. Тож цей вислів міг стосуватися чоловіків, які не годились для війни і тому були змушені займатися жіночою роботою.
5:1, 2. Через скільки часу після смерті Іш-Бошета Давид став царем над усім Ізраїлем? Здається логічним, що Іш-Бошет почав своє дворічне царювання невдовзі після Саулової смерті, приблизно в той самий час, коли Давид став царювати в Хевроні. Саме звідти протягом семи з половиною років Давид правив Юдою. Майже відразу після того, як Давид став царем над усім Ізраїлем, столицею він зробив Єрусалим. Отже, після смерті Іш-Бошета минуло близько п’яти років, поки Давид зацарював над цілим Ізраїлем (2 Самуїла 2:3, 4, 8—11; 5:4, 5).
8:2. Скільки моавітян було страчено після перемоги ізраїльтян над ними? Можливо, моавітян не рахували, а Давид наказав покласти їх на землю один біля одного в ряд. Потім він дав наказ поміряти утворений ряд шнуром. Очевидно, два шнури, тобто дві третини моавітян, було вбито, а один шнур, тобто третину, залишено живими.
2:1; 5:19, 23. Перед оселенням у Хевроні, а також перш ніж вступити в бій з ворогом, Давид питався Єгови. Нам теж потрібно шукати керівництва Єгови перед тим, як приймати важливі рішення, які впливають на нашу духовність.
3:31—34; 4:9—12. Давид подав чудовий приклад у тому, як не бути мстивим і не виявляти ворожості.
5:12. Нам ніколи не слід забувати, що саме Єгова навчив нас ходити його дорогами і дозволив нам наближатися до нього.
6:1—7. Давид, намагаючись перевезти ковчег заповіту на возі, мав добрі наміри, але він діяв усупереч Божому наказу. Тому ця справа зазнала невдачі (Вихід 25:13, 14; Числа 4:15, 19; 7:7—9). Те, що трапилося з Уззою, коли він вхопився за ковчег, показує: добрі наміри людей не можуть змінити Божих вимог.
6:8, 9. Потрапивши в скрутну ситуацію, Давид спочатку розгнівався, а потім злякався. Можливо, що в тому нещасті він навіть звинуватив Єгову. Ми повинні бути обережними, щоб ніколи не звинувачувати Єгову в проблемах, які можуть виникати через наше нехтування його вказівками.
7:18, 22, 23, 26. Нам варто наслідувати Давидове смирення, його цілковиту відданість Єгові і глибоку зацікавленість у звеличенні Божого імені.
8:2. Виконалось пророцтво, яке було дане 400 років тому (Числа 24:17). Слово Єгови завжди сповняється.
9:1, 6, 7. Давид дотримався обіцянки. Ми теж повинні старатися здержувати слово.
ЄГОВА НАВОДИТЬ ЛИХО НА СВОГО ПОМАЗАНЦЯ
«Ось Я наведу на тебе зло з твого дому,— каже Єгова Давиду,— і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця» (2 Самуїла 12:11). Що стало причиною такого присуду? Гріх Давида з Вірсавією. Хоча розкаяний Давид отримує прощення, він таки потерпає від наслідків свого гріха.
Спершу помирає дитина, яку народжує Вірсавія. Потім Амнон ґвалтує свою єдинокровну сестру Тамару, незайману Давидову дочку. Пізніше рідний брат Тамари Авесалом на знак помсти вбиває Амнона. Далі Авесалом вчиняє змову проти свого ж батька і проголошує себе царем у Хевроні. Давид змушений утікати з Єрусалима. Авесалом має статеві зносини з десятьма наложницями батька, яких той залишив доглядати за царським домом. Давид повертається до царювання лише після загибелі Авесалома. Під проводом веніяминівця Шеви в країні здіймається заколот, який закінчується смертю заколотника.
Відповіді на біблійні запитання:
14:7. Що символізує «остання іскра моя»? В оригіналі цей вислів буквально звучить «жар моїх вуглин». Жар вуглин, що жевріють, є символом живих нащадків.
19:30. Чому Давид саме так відреагував на пояснення Мефівошета? З розповіді Мефівошета Давид, мабуть, зрозумів, що помилився, сприйнявши слова Ціви за чисту монету (2 Самуїла 16:1—4; 19:25—29). Цілком імовірно, що Давид розсердився і більше нічого не хотів чути про цю справу.
11:2—15. Відверте повідомлення про Давидові провини свідчить, що Біблія — натхнене Слово Бога.
11:16—27. Коли ми скоїли серйозний гріх, то не повинні приховувати його, як це робив Давид. Натомість нам треба зізнатися в гріху перед Єговою і шукати допомоги в старійшин збору (Приповістей 28:13; Якова 5:13—16).
12:1—14. Натан подав чудовий приклад призначеним старійшинам збору. Вони повинні допомагати тим, хто згрішив, виправитись. Старійшини мусять вміло виконувати свої обов’язки.
12:15—23. Давид зміг належно поставитися до своїх нещасть, оскільки мав на них правильний погляд.
15:12; 16:15, 21, 23. Коли стало видаватися, що Авесалом зійде на престол, гордість і честолюбство спонукали видатного радника Ахітофела стати зрадником. Розум без смирення й відданості може стати пасткою.
19:25, 31. Мефівошет був глибоко вдячний Давидові за його милість. Він охоче підкорився рішенню царя щодо Ціви. Вдячність Єгові та його організації спонукуватиме й нас бути покірними.
«НЕХАЙ ЖЕ ВПАДЕМО МИ ДО ГОСПОДНЬОЇ РУКИ»
Через те що Саул стягнув на себе вину крові, повбивавши ґів’онітян, у країні три роки панує голод (Ісуса Навина 9:15). Щоб помститися за це кровопролиття, ґів’онітяни просять видати їм на страту сімох Саулових синів. Давид задовольняє їхнє прохання, і посуха закінчується рясним дощем. Четверо філістимлян-велетнів гине «від руки Давида та від руки його слуг» (2 Самуїла 21:22).
Давид вчиняє серйозний гріх, віддавши наказ зробити незаконний перепис. Цар кається і вирішує впасти «до Господньої руки» (2 Самуїла 24:14). У результаті від моровиці гине 70 000 осіб. Давид дотримується повелінь Єгови, і поразка серед народу припиняється.
Відповіді на біблійні запитання:
21:8. Чому сказано, що Саулова дочка Мелхола мала п’ятьох синів, тоді як у 2 Самуїла 6:23 говориться, що вона померла бездітною? Згідно з загальноприйнятим поясненням, то були сини Мелхолової сестри Мерав, дружини Адріїла. Після передчасної смерті Мерав бездітна Мелхола, ймовірно, виховувала цих хлопчиків.
21:9, 10. Скільки часу Ріцпа пильнувала своїх двох синів і п’ятьох Саулових онуків, яких стратили ґів’онітяни? Цих сімох чоловіків повісили «в перших днях жнив», тобто в березні або квітні. Їхні трупи були залишені на горі. Ріцпа стерегла мертві тіла вдень і вночі, аж поки Єгова, припинивши засуху, не виявив, що його гнів ущух. Малоймовірно, щоб у стародавньому Ізраїлі до завершення пори жнив у жовтні була якась злива. Тож Ріцпа, можливо, пильнувала тіла п’ять — шість місяців. Після того Давид наказав похоронити останки страчених чоловіків.
24:1. Чому перелік народу став для Давида серйозним гріхом? Здійснення перепису саме по собі не було заборонене Законом (Числа 1:1—3; 26:1—4). Біблія не повідомляє, що́ саме спонукало Давида перелічити народ. Однак у 1 Хронік 21:1 сказано, що до цього його підштовхнув Сатана. У всякому разі начальник армії Йоав знав, що було неправильно перелічити народ, і намагався відмовити царя від такого рішення.
22:2—51. Як же чудово у своїй пісні Давид оспівує Єгову як правдивого Бога, що достойний нашого цілковитого довір’я!
23:15—17. Давид настільки поважав Божий закон щодо життя і крові, що в цьому випадку навіть стримався від дій, які лише могли видаватись як порушення цього закону. Нам треба розвивати таке ж ставлення до всіх Божих наказів.
24:10. Сумління спонукало Давида до каяття. Чи наше сумління є настільки чутливим, щоб реагувати подібним чином?
24:14. Давид чудово розумів, що Єгова милосердніший від людей. Чи ми також у цьому переконані?
24:17. Давид жалкував через те, що його гріх призвів до страждання цілого народу. Грішник, що кається, має відчувати докори сумління через те, що своїми діями стягнув докір на збір.
Ми можемо стати приємними серцю Єгови
Другий цар Ізраїлю був «мужем за серцем» Єгови (1 Самуїла 13:14). Давид ніколи не піддавав сумніву праведні норми Єгови і ніколи не намагався йти шляхом незалежності від Бога. Щоразу, коли Давид грішив, він визнавав свій гріх, приймав картання і виправлявся. Давид був людиною, яка берегла непорочність. Чи не слід і нам діяти так само, особливо коли ми згрішили?
Життєвий шлях Давида яскраво унаочнює, що визнавати верховну владу Єгови означає приймати його норми добра й зла і старатися додержувати їх, зберігаючи непорочність. Це нам під силу. Які ж ми вдячні за ті уроки, котрі отримуємо з Другої книги Самуїла! Натхнена звістка, що міститься на сторінках цієї книги, дійсно жива і діяльна (Євреїв 4:12).
Хоча Самуїл не брав участі в написанні цієї книги, вона носить його ім’я. Це тому, що спочатку в єврейському каноні обидві книги Самуїла складали один сувій. Самуїл же написав більшу частину першої книги.
Давид залишався смиренним, пам’ятаючи, хто настановив його на царя.
«Ось Я наведу на тебе зло з твого дому».
