Погляд Біблії
Що означає підставити другу щоку?
У ВІДОМІЙ Нагірній проповіді Ісус Христос сказав: «Не противтеся злій людині. Хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву» (Матвія 5:39).
Що означали ці слова? Чи Ісус заохочував християн ставати беззахисними жертвами? Чи Бог очікує, що його служителі будуть мовчки зносити наругу, не шукаючи правового захисту?
Що Ісус мав на увазі?
Аби зрозуміти слова Ісуса, треба розглянути контекст і подивитися, до кого він говорив. Перед тим як дати таку пораду, Ісус згадав знайомий його слухачам уривок зі Святого Письма: «Ви чули, що сказано: “Око за око і зуб за зуб”» (Матвія 5:38).
Ці слова записані у Вихід 21:24 та Левит 24:20. За Божим Законом, до вищезгаданого покарання вдавалися лише тоді, коли було доведено, що правопорушення навмисне. Для цього кривдник мав з’явитися перед священиками та суддями, які, зваживши всі обставини, вирішували, чи він винен (Повторення Закону 19:15—21).
З часом євреї стали неправильно застосовувати цей закон. У коментарях до Біблії, виданих у ХІХ столітті Адамом Кларком, говориться: «Схоже, що євреї, прикриваючись цим законом [око за око, зуб за зуб], почали виправдовувати свою ненависть та вчинки, керовані помстою. Часто євреї вдавалися до крайнощів, відплачуючи значно більшим злом, ніж було заподіяно їм». Однак Святе Письмо забороняло чинити самосуд.
Ісусова порада про те, як поводитись, коли тебе вдарили по щоці, виявляла дух Божого Закону, даного Ізраїлю. Ісус не мав на увазі, що після удару по одній щоці його послідовник має буквально підставити другу. У біблійні часи, як і сьогодні, ляпас дають не для того, щоб завдати фізичної шкоди, а щоб принизити противника і спровокувати конфлікт.
Очевидно, Ісус навчав не відплачувати тою самою монетою людям, які намагаються вивести нас з рівноваги буквальним ляпасом чи уїдливим словом. Мудро уникати фраз і вчинків, які могли б породити зачароване коло зла й помсти (Римлян 12:17).
Слова Ісуса нагадують пораду царя Соломона: «Не кажи: “Як зробив він мені, так зроблю я йому,— верну людині за чином її”» (Приповістей 24:29). Послідовник Ісуса підставляє другу щоку, тобто не дозволяє іншим провокувати себе на конфлікт (Галатів 5:26).
Чи треба захищатися?
Ісусова порада не означає, що християнин не буде захищатися, зіткнувшись із насиллям. Ісус ніколи не казав, що цього не можна робити. Радше він вчив не відплачувати образою за образу і не дозволяти іншим підбурювати нас до помсти. Коли можливо, треба уникати конфліктів. Але якщо ми стаємо жертвою злочину, то мудро захищатись або шукати захисту, скажімо, звертатись до міліції.
Ранні послідовники Ісуса належно застосовували цей закон, щоб захистити свої права. Наприклад, апостол Павло вдавався до тодішньої законодавчої системи, аби відстояти своє право виконувати Ісусів наказ проповідувати добру новину (Матвія 28:19, 20). Під час місіонерської подорожі до міста Филипи апостол Павло і його співпрацівник Сила потрапили до в’язниці. Міські управителі звинуватили їх у порушенні закону.
Цих двох проповідників прилюдно висікли різками і без суду кинули у в’язницю. Коли в Павла з’явилась можливість, він, як римський громадянин, використав свої права. Дізнавшись про громадянство Павла, управителі злякалися. Вони попросили проповідників покинути місто й не створювати проблем. Це стало прецедентом для оборони та законного утвердження доброї новини (Дії 16:19—24, 35—40; Филип’ян 1:7).
Свідки Єгови, подібно до Павла, не раз відстоюють у судах своє право займатись християнською діяльністю. Їм доводиться робити це навіть у країнах, конституція яких гарантує громадянам релігійну свободу. Коли Свідки Єгови стають жертвами злочину чи щось загрожує їхній особистій безпеці, вони також не підставляють другу щоку, а шукають правового захисту.
Отже, як послідовники Христа, Свідки чинять правильно, добиваючись встановлення певних прав, хоча й знають, що не завжди вдається досягнути всього, чого б хотілося. Тому, так само як Ісус, вони зрештою залишають справи в Божих руках, будучи впевнені, що він найліпше знає усі факти і його відплата цілковито справедлива (Матвія 26:51—53; Юди 9). Правдиві християни пам’ятають, що помста належить лише Єгові (Римлян 12:17—19).
ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?
● Від чого слід стримуватися християнам? (Римлян 12:17).
● Чи Біблія забороняє захищати себе за допомогою закону? (Филип’ян 1:7).
● У чому Ісус покладався на свого Батька? (Матвія 26:51—53).
|
