МІЛЬЙОНИ людей по світі, подібно до Марі й Терези, просять у своїх «святих» благословення. Згідно з «Новою католицькою енциклопедією» (англ.), «святі заступаються за людей», «тому добре звертатись до них, аби отримати... щось від Бога».

Але як Бог дивиться на такі молитви? Чи йому подобається, коли ми просимо «святих» заступитися за нас? Подивімось, що про це каже Біблія.

У Біблії ніде не згадується, що хтось із вірних служителів Бога молився «святим». Як розповідається в «Новій католицькій енциклопедії», лише в «ІІІ столітті н. е. вирішили, що потрібно просити заступництва у святих». А це було майже через 200 років після смерті Христа. Цього не вчив ні Ісус, ні біблійні письменники, які під натхненням святого духу описували його служіння. Чому?

У Божому Слові неодноразово говориться, що ми повинні молитися тільки до Бога в ім’я Ісуса Христа. Ісус свого часу промовив: «Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6, Ог.). Ці слова повністю узгоджуються з Ісусовим вченням, викладеним у Матвія 6:9—13. Коли Ісус пояснював своїм послідовникам, як молитися, то сказав: «Ви ж моліться отак: “Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє...”» (Матвія 6:9, Ог.). Тому єдиним, до кого ми повинні звертатись у молитвах, є наш небесний Батько. Ця істина ґрунтується на чіткому біблійному принципі.

Як сказано в енциклопедії «Уорлд бук», «молитва — це шанобливі слова і думки, з якими людина звертається до Бога, богів, богинь чи інших об’єктів поклоніння... Молитва є важливою частиною поклоніння майже в усіх релігіях світу» (курсив наш). Запитайте себе: «Чи ж не повинні ми молитись і поклонятися лише нашому Творцю і Життєдавцю? Чи правильно звертатись у молитві до когось іншого, поклоняючись йому?» (Псалом 36:10). Ісус говорив: «Правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді, бо саме таких поклонників він собі шукає» (Івана 4:23). Біблія також каже, що наш Творець вимагає «цілковитої відданості» (Повторення Закону 4:24; 6:15, НС).

Розгляньмо випадок, який стався з християнським апостолом Іваном. Коли він отримав захопливе видіння, яке згодом записав у біблійній книзі Об’явлення, то з благоговінням «впав до ніг ангела... і хотів поклонитись». Як на це відреагував ангел? «Вважай, не роби цього! — промовив він.— Я лише раб, як і ти й брати твої... Богові поклонись» (Об’явлення 22:8, 9). Цей біблійний приклад ще раз показує, що треба поклонятися тільки Богу Єгові.

Крім того, лише про Бога сказано, що він «молитви вислуховує» (Псалом 65:3). Будучи Всемогутнім, Бог єдиний має владу, силу і знання, щоб відповідати на розсудливі прохання (Йова 33:4). Навіть Ісус Христос визнав, що має певні обмеження (Матвія 20:23; 24:36). Попри це Ісус наділений великою владою і відповідальністю бути Заступником людей.

У Біблії сказано, що Ісус «спроможний принести цілковите спасіння тим людям, які через нього наближаються до Бога, бо він завжди живий, щоб благати за них» (Євреїв 7:25). Іншими словами, Ісус може бути співчутливим Заступником людей, «які через нього наближаються до Бога». Це не означає, що нам потрібно молитися до Ісуса, а він вже, так би мовити, донесе наші молитви до Бога. Радше це означає, що ми молимось до Бога в ім’я Ісуса, визнаючи його владу. А чому Ісус є досконалим Заступником?

По-перше, Ісус сам був людиною, тому добре розуміє страждання інших (Івана 11:32—35). По-друге, він виявляв любов до людей, коли зціляв хворих, воскрешав мертвих і духовно допомагав всім, хто приходив до нього (Матвія 15:29, 30; Луки 9:11—17). Він навіть прощав гріхи (Луки 5:24). Отож не сумніваймось: якщо ми згрішимо, то «маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного» (1 Івана 2:1, Ог.).

Нам треба наслідувати Ісусову любов і співчуття. Хоча ми не є заступниками, але можемо молитись за інших. Саме любов має спонукувати нас до цього. Яків писав: «Моліться один за одного... Благання праведника має велику силу» (Якова 5:16).

Марі й Тереза дізналися про ці безцінні істини завдяки вивченню Біблії. Свідки Єгови заохочують і вас набути таких знань. Адже, як говорив Ісус, «ті, хто йому [Богові] поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді» (Івана 4:24).