Погляд Біблії
Чи потрібні в поклонінні ікони?
ЩОРОКУ 15 серпня на грецькому острові Тінос відбувається велике релігійне свято. Тут збираються тисячі людей, щоб вшанувати Марію, матір Ісуса, а також ікону з її зображенням. Вважають, що ця ікона має чудотворну силу*. В одному греко-православному довіднику говориться: «З особливою вірою і відданістю ми боготворимо Найсвятішу Богородицю, Матір нашого Господа, і благаємо її про захист, поміч і покровительство. Ми також просимо допомоги у святих чудотворців — святих чоловіків і жінок — та молимо їх про наші духовні й фізичні потреби... З глибоким благоговінням ми цілуємо і з особливою шаною ставимось до їхніх святих мощів та священних ікон».
У багатьох християнських релігіях також існують подібні акти поклоніння. Але чи використання ікон у поклонінні узгоджується з біблійними вченнями?
Ранні християни
Поміркуймо над тим, що сталося приблизно в 50 році н. е., коли апостол Павло прибув до Афін. Мешканці цього міста надавали неабиякого значення використанню зображень у поклонінні. Павло пояснив афінянам, що Бог «проживає не в храмах, рукою збудованих, і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу... Отож... не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки» (Дії 17:24, 25, 29).
Такі застереження щодо використання ідолів у поклонінні неодноразово звучать у Християнських Грецьких Писаннях, тобто в Новому Завіті. Наприклад, апостол Іван закликав християн: «Бережіться від ідолів!» (1 Івана 5:21). А Павло в листі до Коринтян писав: «Яка згода поміж Божим храмом та ідолами?» (2 Коринтян 6:16). Багато з тих, хто став християнином, послуговувалися раніше в поклонінні різними зображеннями. Павло нагадав про це християнам з міста Солуня: «Ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові» (1 Солунян 1:9). Тож зрозуміло, що ранні християни мали такий самий погляд на використання ікон, як Іван і Павло.
Як ікони увійшли в християнство
У «Британській енциклопедії» повідомляється, що «у Християнській Церкві протягом перших трьох сторіч... не існувало такого поняття як християнське мистецтво. Навпаки, Церква з усіх сил противилась його появі. Приміром, Климент Александрійський осуджував релігійне (поганське) мистецтво за те, що воно заохочувало людей поклонятися творінню замість Творця».
Чому пізніше християни таки почали використовувати ікони? У «Британській енциклопедії» далі говориться: «Приблизно в середині III століття в Християнській Церкві зародився, а потім і вкоренився релігійний живопис. А втім, у деяких громадах це нововведення стикнулось із запеклою протидією. Лише на початку IV сторіччя за імператора Константина, коли християнство стало державною релігією Римської імперії, у церквах почали виставляти картини, що стало пізніше повсюдним звичаєм».
У той час чимало язичників прийняли християнство. Усі вони звикли поклонятись образу імператора. У своїй книжці «Іконопис» (англ.) Джон Тейлор пояснює: «Культ імператора вимагав, щоб люди поклонялися зображенню можновладця, яке було виконане на полотні чи на дереві. Від цього культу до шанування ікон був лише один крок». Отже вшанування зображень Ісуса, Марії, ангелів та «святих» замінило давні язичницькі звичаї. Спершу ікони були лише в церквах, але згодом поступово почали з’являтися і в оселях мільйонів людей, де їм також поклонялись.
Поклоніння «в дусі та в правді»
Ісус сказав своїм слухачам, що Божі служителі повинні поклонятися «в дусі та в правді» (Івана 4:24). Тож, коли щира людина хоче дізнатися, чи потрібні в поклонінні ікони, їй слід звернутись за поясненням до Божого Слова.
Візьмімо для прикладу записані в Біблії слова Ісуса: «Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Павло сказав: «Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус», а також, що «Христос... заступається за нас» (1 Тимофія 2:5; Римлян 8:34). Ми краще розуміємо ці слова, коли читаємо, що Христос може «спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись» (Євреїв 7:25). Тому до Бога треба звертатися в ім’я Ісуса Христа. Замінити Ісуса не може жодна інша особа, не кажучи вже про мертві зображення. Таке знання з Божого Слова допоможе кожному, хто шукає правду, навчитися поклонятись «Отцеві в дусі та в правді». Якщо навчимось поклонятися Богові в належний спосіб, то це принесе нам численні благословення. Адже сам Ісус сказав, що «таких поклонників і шукає собі Отець» (Івана 4:23, Хом.).
[Примітка]
Ікона — це образ або символ, якому поклоняються члени певної релігії. Скажімо, в православній церкві на іконах зазвичай зображають Христа, Трійцю, «святих» чи ангелів або ж, як у вищезгаданому випадку, Марію, Ісусову матір. Мільйони християн благоговійно ставляться до ікон, подібно як інші християни — до різних релігійних зображень у вигляді статуй. Члени багатьох нехристиянських релігій мають схожі погляди і почуття щодо зображень своїх божеств.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]
Boris Subacic/AFP/Getty Images
|
