Погляд Біблії
Чи гріх може бути непростимим?
ЧИ ІСНУЄ кара, гірша за смерть? Так, смерть без надії на воскресіння. Такий вирок отримують ті, хто вчинив непростимий гріх. Ісус сказав, що є гріх, який «не проститься» (Матвія 12:31).
Однак Біблія стверджує, що Бог охочий прощати. Він «пробачає багато», на відміну від людей, які іноді затаюють образу або не хочуть прощати (Ісаї 55:7—9). Творець пішов на велику жертву, пославши на землю свого дорогого Сина. Ісус став викупною жертвою, яка настільки цінна, що може стерти наші гріхи (Івана 3:16, 17; Дії 3:19, Хом.;1 Івана 2:1, 2).
У відповідний час Бог воскресить багатьох людей, які колись чинили серйозні гріхи, але вже заплатили за це смертю (Дії 24:15; Римлян 6:23). Ісус сказав, що, окрім непростимого гріха, «усякий гріх, навіть богозневага, проститься» (Матвія 12:31). Отже, вас, напевно, цікавить: «Що ж може бути таким жахливим, чого Бог не прощає?»
Стан, коли каяття вже неможливе
Ісусові слова стосувалися свавільної і свідомої «богозневаги на Духа». Для такого гріха немає виправдання «ані в цім віці, ані в майбутнім», пояснив Ісус (Матвія 12:31, 32). Ті, хто винен у цьому гріху, не будуть воскрешені.
Що таке «богозневага на Духа»? Вона походить із серця, виявляючи зловмисні наміри людини. Якщо особа цілеспрямовано чинить опір Божому святому духу, то її гріх стає ще серйознішим. Проілюструймо це на прикладі: у деяких частинах світу закони передбачають різні форми покарання за умисне вбивство та за вбивство через необережність. Щоб визначити, яким було вбивство, беруть до уваги зловмисність підсудного й спосіб, яким був здійснений злочин. Найвища міра покарання (смерть) застосовується лише тоді, коли вбивство було заплановане.
Апостол Павло, колишній богозневажник, сказав, що «був помилуваний, бо... те чинив нетямучий» (1 Тимофія 1:13). Грішити проти святого духу — це свідомо чинити йому опір. Ті, хто так робить, мають зле серце, вони доходять до стану, коли каяття вже неможливе.
Павло, очевидно, мав на увазі саме такий гріх, коли писав: «Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням» (Євреїв 6:4—6). Відтак він додав: «Бо якщо ми й далі свідомогрішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніяким жертвам за гріхи місця не буде» (Євреїв 10:26, СМ; курсив наш).
Саме поведінка деяких релігійних провідників спонукала Ісуса попередити їх про непростимий гріх. Але вони не звернули уваги на його попередження. Навпаки, ці провідники зробили все можливе, аби вбити Ісуса. Пізніше вони отримали незаперечний доказ того, що святий дух вчинив щось надзвичайне. Їм сказали, що Ісус воскрес з мертвих! Стало зрозуміло, що Ісус — то Христос! Однак вони продовжували злісно грішити проти святого духу, заплативши римським солдатам за те, щоб ті збрехали і заперечили воскресіння Ісуса (Матвія 28:11—15).
Пересторога для правдивих християн
Чому ми, будучи правдивими християнами, пильно зважаємо на пересторогу про непростимий гріх? Тому що, не зважаючи на точне знання про Бога та про дії його святого духу, у нас таки може розвинутись зле серце (Євреїв 3:12, НС). Не обманюймо себе, думаючи, що з нами такого ніколи не трапиться. Згадайте про Юду Іскаріотського. Він належав до вірних послідовників Ісуса. Його обрали одним з 12 апостолів, отже, він мав добрі риси. Але в якийсь момент Юда дозволив, щоб у його розумі та серці розвинулися злісні думки і бажання, які зрештою поглинули його. Він був очевидцем надзвичайних чудес Ісуса і водночас крав гроші. Пізніше за гроші він свідомо зрадив Божого Сина.
Деякі люди, що колись були вірними християнами, свідомо відступили від Бога, можливо, через озлобленість, гордість або жадібність. Тепер, ставши відступниками, вони противляться Божому духу. Такі люди свідомо чинять опір святому духу. Чи такі особи вчиняють непростимий гріх? Про це може судити лише Єгова (Римлян 14:12).
Замість того щоб засуджувати інших, нам самим треба остерігатися, аби не вчиняти потаємних гріхів, які поступово можуть зробити наше серце черствим (Ефесян 4:30). І як же потішає усвідомлення того, що Єгова прощає нам багато — прощає навіть серйозні гріхи, якщо ми розкаюємося (Ісаї 1:18, 19).
Деякі фарисеї вчинили непростимий гріх.
|
