Погляд Біблії
Чи Бог схвалює війни в наш час?
ДАВИД, цар стародавнього Ізраїлю, який багато воював, сказав: «[Бог] мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає» (Псалом 18:35).
Про християн апостол Павло написав: «Хоча ми й живемо в тілі, та не воюємо по-тілесному, наша зброя не тілесна» (2 Коринфян 10:3, 4).
Чи ці вірші суперечать один одному? Чи існують вагомі причини, чому Бог схвалював війни стародавнього Ізраїлю, але не дозволяє воювати християнам? Чи змінився погляд Бога на війни? Ми зрозуміємо відповіді на ці питання, коли розглянемо три головні відмінності між Ізраїлем і правдивим християнським збором.
Три значні відмінності
1. Держава стародавнього Ізраїлю мала географічні кордони, які встановив сам Бог. Крім того, її оточували ворожі народи. Тому Бог наказав ізраїльтянам захищати рідний край і навіть допомагав їм перемагати ворогів (Суддів 11:32, 33). Однак християнський збір не має кордонів, і його члени живуть у всіх країнах світу. Тому якби послідовники Христа в одній країні брали участь у війні проти іншої, то вони воювали б проти своїх одновірців — духовних братів і сестер. Проте християни мають любити одне одного і навіть бути готовими померти за своїх одновірців (Матвія 5:44; Івана 15:12, 13).
2. У стародавньому Ізраїлі цар призначався з людей і правив з Єрусалима. А правдиві християни мають над собою царя, Ісуса Христа, який тепер є могутньою духовною істотою і править з неба (Даниїла 7:13, 14). Ісус сам сказав: «Моє царство не належить цьому світу. Якби моє царство належало світу, мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям. Та моє царство не звідси» (Івана 18:36). Тому на землі немає царства, тобто політичного правління, яке б належало Христу. Що це означає для Ісусових «слуг», або послідовників? Відповідь на це питання можна знайти в третьому пункті.
3. Стародавній Ізраїль, подібно до інших держав, часто посилав в чужоземні країни вісників, чи, як ми їх сьогодні називаємо, послів або посланців (2 Царів 18:13—15; Луки 19:12—14). Христос робить те саме, але існують дві ключові відмінності. По-перше, всі його послідовники служать послами або посланцями. Тому апостол Павло міг написати про співхристиян: «Ми — посли, які виконують Христову працю» (2 Коринфян 5:20). Вони — мирні посли і не беруть до рук зброї. По-друге, Ісусові послідовники промовляють до всіх, хто хоче слухати їхню звістку. Ісус сказав: «Цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матвія 24:14). Він також говорив: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матвія 28:19, 20).
На жаль, Христових слуг не завжди добре приймають. Тому Павло написав до християнського проповідника Тимофія: «Як добрий воїн Христа Ісуса, знось лихо, яке тобі доводиться зазнавати» (2 Тимофія 2:3). Зрозуміло, що Тимофій використовував духовну зброю, зокрема Боже Слово — «духовний меч» (Ефесян 6:11—17).
Чому Бог відкинув Ізраїль і тепер підтримує християнський збір?
Ізраїльський народ понад 1500 років мав з Богом особливі стосунки. Бог уклав з цим народом угоду (Вихід 19:5). Ця угода, посередником якої був Мойсей, ґрунтувалась на Десяти заповідях та інших законах, завдяки яким зберігалось правдиве поклоніння і підтримувались високі моральні норми (Вихід 19:3, 7, 9; 20:1—17). На жаль, ізраїльтяни як народ стали невірними Богові, вони навіть вбивали його пророків (2 Хронік 36:15, 16; Луки 11:47, 48).
Зрештою Єгова послав свого Сина, Ісуса Христа, який народився в юдейській сім’ї. Замість того щоб радо прийняти Месію, ізраїльтяни як народ відкинули його. Через це Бог розірвав тривалу угоду з Ізраїлем, і символічна стіна, яка відділяла юдеїв від неюдеїв, впала* (Ефесян 2:13—18; Колосян 2:14). Приблизно в той самий час Бог заснував християнський збір, Головою якого призначив Ісуса. Крім того, вже наприкінці першого століття цей збір став справді багатонаціональним. «В кожному народі [Богу] до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність»,— сказав апостол Петро, який був юдеєм (Дії 10:35).
Свідки Єгови намагаються наслідувати приклад перших християн. Тому Свідки відомі тим, що проповідують добру новину і зберігають нейтралітет у війнах та політиці (Матвія 26:52; Дії 5:42). Вони не дозволяють нічому відвертати їхню увагу від проголошення доброї новини про Боже Царство — єдиний уряд, який знищить зло і принесе на землю справжній мир. Говорячи про це, апостол Павло написав: «Як ті, хто виконує Христове доручення, благаємо: “Примиріться з Богом”» (2 Коринфян 5:20). Сьогодні ці слова набувають ще більшого значення, оскільки ми живемо наприкінці «останніх днів» цієї злої системи (2 Тимофія 3:1—5).
[Примітка]
Юдеями спочатку називали людей, які належали до ізраїльського племені Юди. Згодом це слово почали застосовувати до всіх євреїв (Ездри 4:12).
ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?
● Як християни мають ставитись одне до одного? (Івана 13:34, 35).
● Яку «зброю» використовують справжні християни? (Ефесян 6:17).
● Яку важливу звістку проголошують представники Христа? (Матвія 24:14; 2 Коринфян 5:20).
Свідки Єгови — багатонаціональне братство, вони зберігають нейтралітет у війнах між народами
|
