Духовний сайт!

Чи наука може допровадити до вічного життя?

ДЕЯКИЙ час тому це запитання видавалося б абсурдним. Сьогодні ж декотрі люди серйозно задумуються над такою перспективою. Вже тепер вчені спроможні подвоїти тривалість життя плодових мушок та червів, використовуючи методику, яку, на думку декого, можна застосувати до людей.

Дослідження виявило, що звичайні людські клітини відмирають, ділячись лише обмежену кількість разів, після чого ця функція припиняється. Цей процес прирівняли до внутрішнього годинника, який визначає, коли людині старіти та вмирати. Сьогодні науковці працюють над тим, щоб відрегулювати цей годинник.

Згідно з однією популярною теорією, ключ від старіння криється в теломерах, маленьких ділянках ДНК. Теломери можна порівняти до пластмасових кінчиків на шнурівках, які призначені для того, аби запобігти їхньому розкручуванню. Вчені зауважили, що кожного разу, коли деякі клітини діляться, теломери скорочуються, неначе тліючий ґніт. Зрештою, здається, теломери зменшуються до певного моменту, а тоді клітини припиняють ділитися. Однак якщо залучити певний фермент, теломери не скорочуватимуться. Отже, згідно з теорією, це може посприяти нескінченному поділу клітин. Представник однієї компанії, який брав участь у цій праці, сказав: «Ми вперше можемо подумати про реальність людського безсмертя». Проте не всі вчені погоджуються з цим.

Звичайно, вже протягом тисячоліть люди, які довіряють Біблії, вірять у ймовірність вічного життя. Вони покладають надію не на людських учених, а на Величного Вченого, який створив усе живе, Бога Єгову (Псалом 104:24, 25).

Біблія показує, що смерть людей не входила в намір Творця. Перша людська пара була створена на образ Божий і поселена в райському парку. Вона була досконала, без жодної тілесної чи розумової вади. Завдяки цьому та пара мала можливість жити на землі вічно. Таким був намір Бога. Він сказав першим людям народжувати дітей і поступово перетворювати на рай цілу землю (Буття 1:27, 28; 2:8, 9, 15).

Як повідомляється в 3 розділі Буття, Адам свідомо збунтувався проти Бога, знаючи, що за це його чекала кара смерті. Крім того, проявивши непослух, він передав гріх і смерть своїм ще ненародженим нащадкам. Апостол Павло пояснив це так: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Інакше кажучи, оскільки Адам згрішив, його тіло вже не було досконалим. Він поступово зістарився і помер. Його нащадки успадкували цю ваду.

Отже, смерть прийшла внаслідок бунту Адама й здійснення Божого вироку за це. Люди не зможуть змінити цей присуд. Хоча завдяки науці було зроблено великий поступ у медицині, слова, які Мойсей написав під натхненням 3500 років тому, все ще виявляються правдивими: «Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ, і гордощі їхні — страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо» (Псалом 90:10).

На щастя, існує надія! Незважаючи на те що тепер всі люди зрештою вмирають, Єгова не бажає, аби так продовжувалось постійно. Хоча Адам і Єва заслужили на смерть, Бог знав, що серед їхніх ще ненароджених дітей буде багато тих, які цінуватимуть його сповнене любові керівництво. Для таких людей він ужив заходів, аби забезпечити їм безконечне життя на землі. Псалмоспівець написав: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). Але як це здійсниться?

Це не відбудеться внаслідок розкриття людиною таємниць ДНК. Натомість вічне життя — то дар, яким Єгова нагородить тих, хто вірить у нього. Знаючи, що нащадки Адама та Єви потребуватимуть порятунку, він ужив заходів, аби люди могли отримати вічне життя,— попіклувався про викупну жертву Ісуса Христа. Ісус згадав про цей захід, коли сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

Як і Адам, Ісус був досконалою людиною. Але на відміну від Адама, Ісус був цілком слухняний Богу. Тому він міг пожертвувати своє досконале людське життя, щоб заплатити за гріх Адама. За допомогою цього керованого любов’ю вчинку, який зрівноважив терези справедливості, Адамові нащадки можуть бути звільнені від засудження на смерть. У результаті всі, хто виявляє віру в Ісуса, отримають Божий дар вічного життя (Римлян 5:18, 19; 1 Тимофія 2:5, 6).

Якби люди могли подолати недосконалість і забезпечити собі вічне життя, тоді не було б потреби у викупі. Біблія дає мудру пораду: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть! Блаженний, кому його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа, Бога його, що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки» (Псалом 146:3—6).

Вічне життя буде можливе не завдяки науковим дослідженням, а завдяки Єгові. Те, що Бог запланував, він в стані здійснити і так зробить. «Для Бога нема неможливої жодної речі» (Луки 1:37).

© Charles Orrico/SuperStock, Inc.