Духовний сайт!

Чи лагідність — це ознака слабкості?

«Слуга Господній не повинен сваритися, а бути лагідним до всіх» (2 ТИМОФІЯ 2:24, Дерк.).

На жаль, у ці останні дні, як і передрікалося в Біблії, люди «батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні [«без природної любові», Бачинський]». Небагатьом притаманні такі риси, як доброта і співчуття. Навпаки, чимало людей «самолюбні... жорстокі, ненависники добра» (2 Тимофія 3:1—3).

Сьогодні багато хто поводиться грубо й безсердечно. Такі люди виправдовують свою поведінку, стверджуючи, що лагідність — це ознака слабкості. Але чи це справді так?

У Біблії Бога Єгову названо «Мужем війни» (Вихід 15:3). Він є Джерелом усієї сили (Псалом 62:12; Римлян 1:20). Та попри всю свою могутність Єгова був «вельми ніжний у почуттях» і милостивий, коли винагородив Йова за відданість (Якова 5:11, НС). Єгова з особливою ніжністю дбав про ізраїльтян. Глибину своїх почуттів до них він порівняв з почуттями матері, яка ніжно дбає про маленького «сина утроби своєї» (Ісаї 49:15).

Сила поєднувалася з лагідністю і в особистості Ісуса. Він рішуче вигнав з храму пожадливих грошомінів і викрив лицемірство релігійних провідників (Матвія 21:12, 13; 23:1—33). Але чи відраза до зіпсуття і жадібності зробила Ісусове серце черствим? Ні! Його знали, як чуйну людину. Ісус навіть порівняв себе до квочки, яка «збирає під крила курчаток своїх» (Луки 13:34).

Правдивих християн заохочується наслідувати Христа й одягатися в «нового чоловіка [«нову особистість», НС], створеного за Богом» (Ефесян 4:20—24). Подібно як краб скидає старий панцир, який заважає йому рости далі, так само й ми повинні скинути з себе «людину стародавню [«стару особистість», НС] з її вчинками» (Колосян 3:9). У краба поверхня тіла невдовзі знову грубіє, ми ж, навпаки, мусимо постійно мати «серце спочутливе, доброту... довготерпеливість» (Колосян 3:12, Хом.). Отже, лагідність має бути нашою характерною рисою.

Те, що ми «зодягаємось» у лагідність, не є ознакою слабкості. Навпаки, від нас очікується, що ми ‘силою зміцнятимемось через Духа Його [Єгови] в чоловікові внутрішнім’ (Ефесян 3:16). Ось що згадує чоловік на ім’я Лі: «Ще зовсім недавно я був жорстоким і злим. Я вселяв острах вже одним своїм виглядом. Попроколювавши тіло, я носив дорогі прикраси. Мені дуже хотілось заробити побільше грошей, і я добивався свого лайкою й навіть насильством. У мене не було ні краплі співчуття до інших». Але один співробітник запропонував цьому чоловікові вивчати Біблію, і згодом Лі пізнав Бога Єгову й полюбив його. Він «зняв» з себе стару особистість і почав виявляти самовладання. Тепер Лі доводить свою любов до ближніх тим, що охоче допомагає їм вивчати Біблію.

Колись і апостол Павло був «зухвальцем», який для досягнення власних цілей вдавався до насилля (1 Тимофія 1:13, СМ; Дії 9:1, 2). Але з часом Павло зрозумів, що Єгова Бог та Ісус Христос виявили до нього милосердя і любов. Вдячність за це спонукала його виявляти такі ж риси (1 Коринтян 11:1). Апостол навчився бути лагідним у стосунках з іншими людьми, хоча й твердо обстоював християнські принципи. Павло не соромився виказувати ніжні почуття до своїх братів (Дії 20:31, 36—38; Филимона 12).

Як бачимо з прикладів апостола Павла і Лі, коли людина прагне поводитися з іншими лагідно, це не означає, що вона слабодуха. Навпаки, це свідчить про силу. Щоб почати мислити і діяти по-іншому, а також щоб приборкувати грішну схильність ‘платити злом за зло’, потрібно неабиякої сили волі (Римлян 12:2, 17).

Ми навчимося ніжно і співчутливо ставитися до інших, якщо будемо регулярно читати Боже Слово і роздумувати над тим, наскільки Бог Єгова і його Син Ісус Христос люблять нас і милосердно поводяться з нами. Таким чином ми дозволимо Божому Слову пом’якшувати наше серце (2 Хронік 34:26, 27; Євреїв 4:12). Хоч би як нас виховували батьки і хоч би яку сувору школу життя ми пройшли, все ж ми можемо бути «лагідними до всіх» (2 Тимофія 2:24, Дерк.).

Добрий батько лагідний до своїх дітей.