Чи дипломатія — шлях до миру?
ЧИ ХОТІЛОСЯ б вам, щоб у світі припинилися всі війни? Безперечно,
деякі національні і міжнародні конфлікти можна вирішити за допомогою
дипломатичних переговорів. Немало осіб вважає, що якби керівники держав добре
співпрацювали, то війн вдалося б уникнути. Проте вас, мабуть, розчаровують
результати діяльності дипломатів. Протягом століть дипломати ратифікували угоди,
складали резолюції, проводили саміти, але дуже мало конфліктів були розв’язані
позитивно.
У Біблії можна знайти відповідь на чимало питань щодо дипломатії і
миру. Наприклад: чому в наш час дипломатія не в стані досягти миру? Чи християни
можуть брати участь у дипломатичній діяльності? Завдяки чому у світі настане
справжній мир?
З кількох біблійних розповідей видно, як можна досягти миру завдяки
особистим переговорам. Авіґаїл, приміром, вміло переконала Давида та його воїнів не
мститися її родині (1 Самуїла 25:18—35). Ісус Христос навів приклад про царя,
котрий не мав іншого виходу, як тільки вислати до свого ворога послів і просити
миру (Луки
14:31, 32). Авжеж, Біблія визнає, що завдяки дипломатії можливо розв’язати
деякі конфлікти. Чому ж тоді мирні переговори здебільшого не увінчуються
успіхом?
У Біблії точно
передрікається, що наші часи будуть неспокійними. Через негативний вплив Сатани
Диявола люди будуть «непримирливі... жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні,
бундючні» (2 Тимофія
3:3, 4, Хом.; Об’явлення 12:12). Крім того, Ісус передрік, що завершення
теперішньої системи речей характеризуватиметься «війнами» та «воєнними чутками»
(Марка 13:7, 8).
Хто може заперечити, що у наш час сповнення цих слів найбільш очевидне? Тому не
дивно, що зусилля досягти миру між державами переважно виявляються
марними.
Також подумайте ось над чим. Хоча дипломати з усіх сил намагаються
відвернути конфлікти між державами, однак головна мета кожного з них — просувати
інтереси власної країни. Саме у цьому суть політичної дипломатії. Тож чи
християни можуть брати участь у дипломатичній діяльності?
У Біблії дається така порада: «Не надійтесь на князів, на людського
сина, бо в ньому спасіння нема» (Псалом 146:3). Це означає, що дипломати,
керуючись навіть найліпшими спонуками, не мають ані спроможності, ані сили
назавжди вирішити ту чи іншу проблему.
На суді перед Понтієм Пилатом Ісус сказав: «Моє Царство не із світу
цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не
виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси» (Івана 18:36). Спроби
досягти миру переважно зводяться нанівець через націоналістичну ненависть та
політичне самолюбство. Тому-то правдиві християни не втручаються у державні
конфлікти і не займаються дипломатичною діяльністю.
Чи це означає,
що християни не цікавляться подіями в світі? Чи їм байдужі людські страждання?
Ні. Навпаки, описуючи правдивих поклонників Бога, Біблія каже, що вони «зідхають
та стогнуть» над злом, яке чиниться довкола (Єзекіїля 9:4). Християни вважають,
що тільки Бог принесе світові мир, адже він сам пообіцяв це. На думку багатьох,
мир — це відсутність війни. Боже Царство обов’язково досягне цього (Псалом
46:9, 10). Але також воно подбає про добробут і цілковиту безпеку всіх мешканців
землі (Михея 4:3, 4; Об’явлення 21:3, 4). Такого досконалого миру не зможуть
досягти ані дипломати, ані людські «миротворчі» організації.
Біблійні пророцтва і досвід минулих поколінь доводять: немає змісту
сподіватися, що дипломатія принесе мир. Ті, хто покладає надію на Ісуса Христа
та Боже Царство, побачать, як на землі запанує справжній мир. І що найважливіше,
такий мир триватиме вічно! (Псалом 37:11, 29).
Дипломати, керуючись навіть найліпшими спонуками, не мають ані
спроможності, ані сили назавжди вирішити ту чи іншу проблему.
Внизу: фотографія Stephen Chernin/Getty Images
|
