www.Kramatorsk.do.am.ua

ПОГЛЯД БІБЛІЇ

andrey91399 — Sun, 20 Jul 2025 09:01:30 GMT

ПОГЛЯД БІБЛІЇ

Тривога

Тривога буває корисною і шкідливою. Біблія допомагає розрізняти ці два види тривоги.

Чи природно відчувати тривогу?

РЕАЛІЇ ЖИТТЯ.

Тривога тісно пов’язана з неспокоєм, збентеженням і страхом перед чимось. Оскільки ми живемо у непевному світі, кожного з нас час від часу може охоплювати тривога.

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

Цар Давид написав: «Доки я знемагатиму від тривоги, доки дні мої будуть сповнені смутку?» (Псалом 13:2). Що допомагало Давиду долати такі почуття? Він виливав своє серце у молитві до Бога, цілковито покладаючись на його віддану любов (Псалом 13:5; 62:8). По суті, Бог заохочує нас перекласти свої тягарі на нього. У 1 Петра 5:7 сказано: «Всі свої тривоги покладіть на [Бога], бо він дбає про вас».

Літня жінка сидить на терасі, в той час як молоді люди дбають про її сад

Ми будемо менше тривожитись про дорогих нам людей, якщо робитимемо щось для них

Проте часто ми теж можемо щось робити, аби зменшити свою тривогу. Скажімо, коли письменник Біблії, на ім’я Павло, відчував «тривогу про всі збори», він докладав великих зусиль, щоб потішати і підбадьорювати тих, про кого він непокоївся (2 Коринфян 11:28). Тож його тривога була корисною, адже спонукала його дбати про потреби інших. Ми можемо діяти так само. А от байдужість свідчила би про те, що ми не турбуємося іншими (Прислів’я 17:17).

«Дба[йте] не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших» (Філіппійців 2:4).

Як долати надмірну тривогу?

РЕАЛІЇ ЖИТТЯ.

Люди відчувають тривогу через колишні помилки, через страх перед майбутнім або через грошіa.

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

Тривога через колишні помилки. Перед тим як стати християнами, декотрі люди у I столітті були п’яницями, здирниками, розпусниками та злодіями (1 Коринфян 6:9—11). Замість того щоб перейматись минулим, вони змінили свій спосіб життя і стали покладатися на Боже милосердя, яке він виявляє охоче й щедро. В Псалмі 130:4 говориться: «У тебе [Бога] справжнє прощення, щоб люди благоговіли перед тобою».

Непевність завтрашнього дня. «Ніколи не тривожтесь про завтра,— сказав Ісус Христос,— бо завтрашній день принесе свої тривоги» (Матвія 6:25, 34). Що він мав на увазі? Зосереджуйтесь на проблемах сьогоднішнього дня. Не ускладнюйте їх тривогами про завтра, адже через це вам буде важко міркувати розважно і ви можете прийняти нерозсудливі рішення. Пам’ятайте також, що багато тривог згодом можуть виявитись безпідставними.

Тривоги через гроші. Один мудрий чоловік свого часу молився: «Не давай мені ні бідності, ні багатства» (Прислів’я 30:8). Він намагався бути задоволеним тим, що мав. Такий склад розуму до вподоби Богові. У Євреїв 13:5 ми читаємо: «Виявляйте своїм способом життя, що ви не маєте любові до грошей, натомість задовольняйтеся тим, що у вас є. Адже [Бог] сказав: “Я ніколи тебе не полишу й ніколи тебе не покину”». На відміну від грошей, які нині є, а завтра їх немає, Бог завжди поруч з тими, хто покладається на нього і веде просте життя.

«Я не бачив, щоб праведний був покинутим або щоб його діти просили хліба» (Псалом 37:25).

Чи ми коли-небудь звільнимося від тривог?

ЩО КАЖУТЬ ЛЮДИ.

«Ми вступили в нову епоху — епоху постійних тривог»,— висловилась журналістка Гаррієт Грін у статті, яка була опублікована в газеті «Ґардіан» у 2008 році. А в 2014 році Патрік О’Коннор у виданні «Уолл-стрит джорнел» написав, що «серед американців спостерігається небувалий рівень стривоженості».

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

«Тривога обтяжує серце людини, а добре слово його звеселяє» (Прислів’я 12:25). Особливо «добре слово» містить добра новина про Боже Царство (Матвія 24:14). Те Царство, тобто Божий уряд, невдовзі зробить те, чого ми самі ніколи не змогли б зробити — покладе край усім тривогам, усунувши їхні причини, зокрема хвороби і смерть. «[Бог] витре кожну сльозу з [наших] очей, і вже не буде ні смерті, ні жалоби, ні голосіння, ні болю» (Об’явлення 21:4).

«Тож нехай Бог, джерело надії, через вашу довіру до нього сповнить вас усією радістю і миром» (Римлян 15:13).

a Тим, хто страждає від серйозних тривожних розладів, варто проконсультуватися з лікарем. «Пробудись!» не пропагує жодного конкретного методу лікування.

Погляд Біблії. Що Перша книга Мойсеєва дійсно говорить?

andrey91399 — Thu, 17 Jul 2025 13:42:04 GMT

Що Перша книга Мойсеєва дійсно говорить?

«НАУКОВІ ПРИХИЛЬНИКИ КРЕАЦІОНІЗМУ» кажуть що згідно з 1 Мойсеєвою в Біблії, Бог створив усесвіт менше як десять тисяч років тому. Вони також кажуть, що земля й всі створіння на ній були створені в буквальних шістьох днях з 24-ох годин.

З другого боку, прихильники еволюції кажуть що 1 Мойсеєва — це міф. Вони вчать, що всесвіт і земля з живими творіннями на ній, появились процесом еволюції протягом мільярдів років.

Є також багато людей, які не погоджуються з обома цими теоріями. Частини теорії наукових прихильників креаціонізму суперечать здоровому розумові й також не погоджуються з доказом, якого бачимо в природі. Багатьом трудно погодитись з думкою, що складність чудесного життя появилось процесом сліпої еволюції. Чи ж цих двох поглядів є все що є?

Ні. Є ще третій погляд який грунтується на тім, що 1 Мойсеєва дійсно говорить. Давайте розглянемо цей третій погляд.

Пояснення в 1 Мойсеєвій

На початку цієї книги читаємо так: «Напочатку Бог створив Небо та землю» (1 Мойсеєва 1:1). Чи ж тут говорить про десять тисяч років? Ні. «Початок» міг відбутись мільярди років тому.

Проте, «напочатку», Біблія каже що створювання відбувалось під контролем інтелігентної істоти, Творця. Незважаючи на те, що багато науковців не погоджуються з тією думкою, то вона таки погоджується з висновками астрономів, тобто що всесвіт мав початок, що він діє за порядком, і що ним управляють точні закони. Порядок, грунтований на Законі може походити тільки від інтелігентного розума. Тоді як наука пояснює нам багато цих законів, то тільки 1 Мойсеєва виявляє нам Законодавця.

Перша книга Мойсеєва тоді говорить про славетних шість «днів» створювання. Матеріальна земля й всесвіт не були створені в цьому часі. Вони вже існували ще «напочатку». Шість днів створювання,— це епохи часу приготовлення споконвічної землі для поселення.

Чи кожен з цих шістьох днів був 24 годин довжини? Перша книга Мойсеєва не каже цього. Слово «день» у єврейській мові (мова якою 1 Мойсеєва писалась) може стосуватись довгих проміжків часу, а навіть тисячі років. (Порівняйте Псалом 90:4; 1 Мойсеєва 2:4). Наприклад, «сьомий день» у якому ми тепер живемо є тисячі років довжини (1 Мойсеєва 2:2, 3). Отже, є доказ на те, що тих шість днів дійсно є десятки тисяч років довжини.

«За родом її»

Порядок шістьох епох створювання показує перше воду, тоді землю, світло, атмосферу, рослини, рибу, птахи, тварини, і зрештою людину (1 Мойсеєва 1:3-27). Цей порядок погоджується з порядком відкритий науковцями.

Один значний факт повторюється в першому розділі 1 Мойсеєвої. Наприклад, про п’ятий день створювання, 1 Мойсеєва 1:21 каже: «І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її». Про шостий день, 24 вірш читається так: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її».

Отже, Бог створив роди тварин, а не кожен вид. Різні «роди» були створені окремо й не походять один від одного. У кожному «роді», є велика різноманітність, так як можна бачити в котячому «роді» або собачому «роді» або людському «роді». Через генетичні фактори з якими Бог створив ці «роди» вони завжди будуть відмінні. Тому то кіт ніколи не може спаровуватись з собакою й дати початок новому родові життя.

Правда, це суперечить теорії про еволюцію. Але це не суперечить поміченим фактам. Тоді як між тваринами є багато різних «родів», то ніхто ще не доказав, щоб один «рід» тварин множився або перемінився процесом еволюції на інакший «рід».

Але що сказати про подібну будову між декотрими родами тварин? Це стає зрозуміло з того, що вони всі є продукт одного Творця створені з однакових земних матеріалів, щоб жити в подібному оточенню.

Крім того, у 1 Мойсеєвій поміщається відповідь на проблему, яку науковці не можуть розв’язати: Звідкіля ж узялось життя? Науковці стараються відповісте на те запитання різними теоріями, але не можуть. Повторно вони доказували в своїх наукових лабораторіях що життя може походити тільки з існуючого життя, і з того самого «роду».

Перша книга Мойсеєва також говорить про життя багато давніше від усесвіту, і що всі живі істоти на небі й на землі походять від цього оригінального джерела життя, Всемогутнього Творця, Який виявляє Своє Ім’я бути Єгова. Наука не може краще пояснити цієї справи, пояснення яке було б у згоді з всіма науковими фактами й якого можливо бачити (Псалом 36:9; 83:18; Ісаї 42:8; Об’явлення 4:11).

Початок людини

Бог закінчив творити на землі, так як читаємо в 1 Мойсеєвій, створюванням самої людини: «І створив Господь [Єгова, НС] Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею» (1 Мойсеєва 2:7). Науковці теж визнають, що людина була пізніше створена від інших родів життя.

Проте, цей вірш суперечить переконанню більшості наукових прихильників креаціонізму, що людина має безсмертну душу, відмінну й окрему від її тіла. Вони кажуть, що душа виходить з тіла під час смерті. Однак, 1 Мойсеєва, як також багато інших віршів у Святому Письмі, показують що людина не має нематеріальної душі. Краще, людина є душа. Коли людина помирає, то перестає існувати, і чекає воскресіння (Екклезіястова 9:5, 10; Івана 5:28, 29; Дії 24:15; Об’явлення 20:12, 13). Біблія уподібнює смерть до сну з якого можливо пробудити людину у воскресінні (Івана 11:11, 43, 44).

Сказане в 1 Мойсеєвій 2:7 також суперечить теорії про еволюцію в ще інший спосіб. Там виразно каже що Бог прямо створив людину й що вона не походить з тварин процесом еволюції.

Чи історія в 1 Мойсеєвій гідна нашого довір’я? Наука не доказала що людина походить із тварин. Немає жодного доказу, що мавпоподібні тварини викопані в Африці й інших частинах світу були предками людини. Коли б вони були живі сьогодні, то правдоподібно їх тримали б у зоопарках разом з іншими мавпоподібними створіннями. А скам’янілі кості подібні до людських будовою й розміром правдоподібно були якоїсь гілки людської людини.

Також неможливо заперечити, що людина вертається в «порох земний», так як 1 Мойсеєва каже. Усі хімікалії, які знаходяться в людському тілі також знаходяться в «поросі земному». Дійсно, людина залежна від цього «пороху» за своє існування. Вона живиться й відновлює своє тіло харчами з поживи яка знаходиться в «поросі земному», яких людина споживає в формі рослин і тварин.

Дикун — чи син Божий?

Перша книга Мойсеєва 1:26 також описує створювання людини. Там Бог сказав: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі» (1 Мойсеєва 1:26). Тому що Біблія каже Бог є дух, то вислів «за подобою Нашою» мусить стосуватись Божих рис.

Цей вірш пояснює, у спосіб яким еволюція не може, чому людина є така інакша від тварин. Тільки людина має контроль над тваринами й рослиною. Тільки людина має норму моралі й сумління. Тільки людина може вибирати й має високорозвинену інтелігентність. Тільки людина розуміє існування Бога й має дар мови якою може розмовляти з ним. У Журналі семітських досліджень каже: «Людська мова це таємниця; божественний дар».

Прихильники еволюції змальовують перших людей бути звірськими й дикунами. Правда, декотрі раніші члени людської раси поводились як дикуни. Але сучасна людина теж так поводиться, так як бачимо з того, що у війнах цього століття загинуло сто мільйонів людей. І до цього самого дня вона поводиться по-дикунськи! Усе ж таки, Біблія показує, що моральна й розумова здібність ранньої людини не була гірша від сучасної. (Порівняйте 1 Мойсеєву 4:20-22; 5:22; 6:9). Це не суперечить помітним фактам. Візьміть як приклад це різьблення так званими передісторичними людьми, які знаходяться на стінах печери Ласко в Франції. Чутливість і мистецька здібність на тих малюнках до цих пір викликають багато похвали.

Дійсне значення 1 Мойсеєвої

Таким то чином, початкові розділи 1 Мойсеєвої дають нам проблиск у початок речей. Проте, 1 Мойсеєва не є детальним науковим підручником. В інформації тієї книги поміщається багато глибша ціль.

Наприклад, вона показує, що щастя людини є залежне від слухняності до свого Творця. Але коли людина відкинула цей обов’язок і збунтувалась проти Божого розпорядку, то загубила своє оригінальне щастя, згрішила, вмерла й поводиться по-дикунськи так як сьогодні бачимо (1 Мойсеєва 3:1-18; 5 Мойсеєва 32:4, 5).

Проте, перші розділи 1 Мойсеєвої показують що негайно після бунту людини, Бог ужив перший захід сповнити Свій намір, щоб відновити людство до його оригінального щастя. Прийде «насіння» і знищить погані результати згрішення людини (1 Мойсеєва 3:15). Тотожність того Насіння є головною темою багатьох книг Біблії. Виявивши прихід того Насіння в особі Месії, Ісусі, Біблія говорить як Божий розпорядок, через Ісуса, зрештою заверне трагічний шлях якого люди вибрали собі. Вона теж говорить як колись ціла земля буде перемінена на рай заселений досконалими людьми, рай в якому не буде війни, насильства, злочинства, нещастя, а навіть хвороба й смерть вже ніколи не будуть мучити людство (Псалом 46:9; Об’явлення 21:4, 5).

Так, 1 Мойсеєва не є тільки історія створювання. Вона описує обстановку історії людства — минулу, теперішню, і майбутню. Багато історії, а навіть життя, не було б зрозуміле без цих важливих перших кроків. Справді, ми рискуємо нашою майбутністю якщо ігноруємо те що 1 Мойсеєва дійсно говорить (1 Івана 2:15-17).

[Вставка на сторінці 16]

Історія в 1 Мойсеєвій про створювання не суперечить помітним фактам.

[Вставка на сторінці 17]

Факти підтверджують сказане в 1 Мойсеєвій, що живі створіння були створені «за родом їхнім».

[Вставка на сторінці 19]

Без Біблії неможливо пояснити людської історії або ціль життя.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Біблія показує, що ціла земля буде перемінена на рай.

Погляд Біблії

andrey91399 — Tue, 15 Jul 2025 08:20:38 GMT

Як задовольняти потребу в духовному?

УСІ люди наділені потребою в духовному. Вона така ж важлива, як і потреба в їжі. Коли йдеться про їжу, в нас є величезний вибір поживних і смачних продуктів. Чи можна сказати те саме про задоволення потреби в духовному? Сьогодні існує безліч культурних і релігійних традицій, які, на думку багатьох, задовольняють цю потребу.

Зазвичай люди вважають, що найголовніше займатися чимось духовним і неважливо, у що ти віриш чи до якої релігії належиш. А що думаєте ви? Чи має значення, як ви задовольняєте свою потребу в духовному? Що про це говорить Біблія?

Що таке справжня духовність

У Буття 1:27 пояснюється, чому людина має потребу в духовному: «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». Оскільки Єгова є духовною істотою, то ми не можемо буквально бути схожими на нього. Але Бог створив нас з такими ж, як у нього, рисами. Перший чоловік, Адам, подібно до Творця, цінував і виявляв безкорисливу любов, доброту, співчуття, справедливість і самовладання. Адам був наділений сумлінням — внутрішнім моральним чуттям. Воно підказувало йому, як послуговуватися своєю свободою волі у згоді з Божими законами. Саме такі особливості відрізняли першого чоловіка від тварин і дозволяли йому гідно сповняти волю Творця (Буття 1:28; Римлян 2:14).

Біблія також чітко говорить, що́ допоможе розвивати нам правдиву духовність. У 1 Коринфян 2:12—15 сказано, що духовною є та людина, яка отримує від Бога святий дух. Божий дух — це діюча сила Бога. Тільки під дією цього духу людина може збагнути духовні речі, досліджувати і розуміти питання з духовного погляду. Того ж, хто не має духу Бога, названо фізичним. Для фізичної людини духовні речі здаються безглуздям, і вона розуміє лише людську мудрість.

Тож, оскільки ми створені на образ Бога, розвинути справжню духовність нам не допоможе жодна людська мудрість, особисті досягнення чи самосвідомість. Для цього необхідний вплив Божого святого духу. Людей, які не піддаються такому впливові, в Біблії названо недуховними. Вони потурають власним бажанням, займаються нечестивими справами і керуються виключно плотськими прагненнями (1 Коринфян 2:14; Юди 18, 19).

Важливі чинники

Щоб задовольнити свою потребу в духовному, передусім важливо визнати, що Єгова є Творцем і саме йому ми завдячуємо своїм існуванням (Об’явлення 4:11). Це допоможе зрозуміти, що життя набуває змісту лише тоді, коли виконуєш Божу волю (Псалом 115:1). Дійсно, сповнення Божої волі надає життю змісту і допомагає задовольняти потребу в духовному, а це так само важливо для людини, як споживати їжу. Недарма Ісус Христос, який був дуже духовною людиною, сказав: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав» (Івана 4:34). Виконання Божої волі зміцняло Ісуса, приносило відсвіження та радість.

Для того аби по-справжньому задовольняти свою потребу в духовному, теж важливо розвивати таку особистість, як у Бога, бо ми створені на його образ (Колосян 3:10). Тоді ми уникнемо негідної поведінки, яка може зашкодити нашим взаєминам з іншими (Ефесян 4:24—32). Той, хто живе за нормами Єгови, є щасливішим і здобуває душевний мир, адже не має мук сумління (Римлян 2:15).

Ісус згадав ще один важливий чинник, необхідний для задоволення потреби в духовному: «Людина повинна жити не хлібом самим, а кожним словом, що виходить з уст Єгови» (Матвія 4:4). Про власну духовність потрібно дбати постійно. І саме через своє Слово, Біблію, Єгова дає нам відповіді на складні запитання, які непокоять багатьох людей (2 Тимофія 3:16, 17).

Джерело правдивого щастя

Деякі люди, відчуваючи голод, харчуються нездоровою їжею. Однак вона не приносить користі, а призводить до різних хвороб. Так само є і з духовним голодом. Коли ми «харчуємося» філософіями та приділяємо увагу справам, які нібито задовольняють нашу потребу в духовному, то завдаємо собі шкоди.

Проте якщо ми розвиваємо взаємини з Богом Єговою, намагаємося чинити його волю та слухатися вказівок, то самі відчуємо правдивість біблійних слів: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» (Матвія 5:3).

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

◼ Чому люди відчувають потребу в духовному? (Буття 1:27).

◼ Чи ми можемо самі задовольнити цю потребу? (1 Коринфян 2:12—15).

◼ Що необхідно робити, аби задовольнити потребу в духовному? (Матвія 4:4; Івана 4:34; Колосян 3:10).

[Вставка на сторінці 13]

Якщо ми не будемо належно задовольняти потребу в духовному, то зазнаємо шкоди

Погляд Біблії.

andrey91399 — Tue, 15 Jul 2025 08:16:58 GMT

Погляд Біблії.

Хто такий служитель?

НАПЕРЕДОДНІ жертовної смерті Ісуса між його найближчими друзями виникла гаряча суперечка. В Луки 22:24 повідомляється: «Сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого». Така суперечка знялася між Ісусовими апостолами не вперше. Принаймні двічі до того Ісус був змушений виправляти їхнє мислення.

Як же прикро, що в ту вирішальну ніч Ісусові знову довелося нагадувати їм, яким повинен бути справжній християнський служитель. Він сказав: «Хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як службовець» (Луки 22:26).

Ми не повинні дивуватись, що апостоли дотримувались помилкового погляду щодо важливості видатного становища та слави. До приходу Ісуса приклад релігійного проводу подавали переважно книжники та фарисеї. Замість того щоб давати духовний провід та керівництво, ці фальшиві служителі ввели жорсткі традиції та правила, які ‘перед людьми зачиняли Царство Небесне’. Такі егоїстичні чоловіки домагались визначної позиції та слави і чинили свої діла так, «щоб їх бачили люди» (Матвія 23:4, 5, 13).

Новий тип служителя

Однак Ісус по-новому висвітлив своїм учням, яким повинне бути духовне служіння. Він учив: «Ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі,— бо один вам Отець, що на небі... Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде» (Матвія 23:8—11). Ісусові учні не повинні були наслідувати тодішніх релігійних провідників. Якщо вони хотіли бути справжніми служителями, то мали наслідувати Ісуса. Який приклад він подав у цьому?

Біблія часто вживає грецьке слово діа́конос у значенні «служитель». У «Релігійній енциклопедії» (англ.) пояснюється, що під цим словом мається на увазі не «статус, а вчинки служителя на користь людини, якій він служить: саме у наслідуванні прикладу Христа... християни вбачають своє служіння».

Ісус віддавав усього себе іншим, і це відповідає правильному визначенню слова «служитель». Він терпеливо пояснював: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Ісус безкорисливо використовував свій час, енергію та здібності, допомагаючи іншим як у фізичному, так і в духовному плані. Чому? Бо жалів натовпи духовно обманених людей, які приходили, щоб побачити його. Він прагнув допомагати. Служіння Ісуса було спонукане щирою любов’ю, і він хотів, щоб його учні виявляли такий самий дух давання (Матвія 9:36).

Протягом усього свого життя Ісус подавав приклад для майбутніх служителів. «Жниво... велике,— казав він,— та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Матвія 9:37, 38). Христові служителі мали виконувати найбільшу роботу, яку бачив світ — давати духовну потіху всьому людству, проповідуючи добру новину про Боже Царство та навчаючи про нього (Матвія 28:19, 20).

Погляд Христа на служіння був таким відмінним саме тому, що він зосереджувався на даванні та служінні іншим. Він учив своїх служителів тяжко працювати, бути в духовному розумінні ловцями людей та пастирями, а не таємничими особами чи професорами, які носять особливу одежу та регалії (Матвія 4:19; 23:5; Івана 21:15—17).

Погляд Біблії

На жаль, протягом століть благородна, безкорислива думка, що служителі — це саможертовні проповідники та вчителі, спотворилася. Те, що колись було християнським служінням, перетворилось у формальне, ієрархічне упорядкування. З часом запровадили престижні ордени та ранги, які мали владу і часто нагромаджували величезні багатства. У результаті виникли поділення. Розвинувся клас духівництва, який здебільшого виконував релігійні таїнства й давав поради заблудлим. Протягом наступних століть на зміну правдивому християнству — активній релігії, кожен член якої був служителем, прийшло пасивне, в якому лише жменька спеціально навчених людей має право проповідувати та навчати.

Однак Біблія не говорить, що християнський служитель — це той, хто носить особливий одяг, виконує вишукані ритуали, отримує платню чи здобув своє становище завдяки державному указу. Навпаки, це той, хто безкорисливо виконує свою працю. Апостол Павло описав, який склад розуму повинні мати християнські служителі. Він заохочував їх не робити «нічого... з чванливости, але в покорі» (Филип’ян 2:3).

Павло, безперечно, виконував те, що проповідував. Ретельно наслідуючи взірець Христа, він ніколи не шукав «пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони». Він розумів і глибоко усвідомлював свою відповідальність ‘безкорисливо проповідувати Євангелію’, і сказав, що робив це, «не використовуючи особистих прав щодо благовістя». Він ‘не шукав слави в людей’ (1 Коринтян 9:16—18; 10:33; 1 Солунян 2:6).

Який видатний взірець справжнього християнського служителя! Ті, що наслідують чудовий приклад цього апостола, є справжніми служителями Бога. Як і заповідав Ісус Христос, вони безкорисливі і з готовністю віддають себе, аби надавати духовну допомогу та потішати доброю новиною інших (1 Петра 2:21).

Погляд Біблії

andrey91399 — Fri, 15 Sep 2023 11:36:14 GMT

Погляд Біблії

Як правильно молитись до Бога?

ЗВЕРТАТИСЯ до Всемогутнього Бога та виливати йому свої найпотаємніші почуття — це незрівнянна честь. Але багато людей не знає, як правильно молитися. Інші хочуть поліпшити свої молитви. Цього прагнули й деякі послідовники Ісуса Христа в I столітті. Один з них сказав: «Господи, навчи нас молитися» (Луки 11:1, переклад І. Огієнка). Тоді Ісус навів слова зразкової молитви, яку ще називають Господньою або «Отче наш». Ця молитва проста і водночас сповнена глибокого змісту. Вона допомагає нам звертатися до Бога у прийнятний спосіб, а також проливає світло на провідну тему Біблії.

Зразок молитви

Ісус сказав: «Ви ж моліться так: “Батьку наш, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я. Нехай прийде твоє царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі. Дай нам сьогодні хліба на цей день та прости нам борги, як і ми простили своїм боржникам. І не допусти, щоб ми піддалися спокусі, але визволи від Злого”» (Матвія 6:9—13).

Зверніть увагу на слова: «Ви ж моліться так». Що Ісус мав на увазі? Він не хотів, щоб його учні повторювали цю молитву знову і знову. Якраз перед цим Ісус застеріг їх від проказування завчених фраз (Матвія 6:7). Його молитва допомагає нам зрозуміти, що́ є важливим у Божих очах. Для цього обговорімо слова Ісуса детальніше.

Суть молитви

«Батьку наш, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я». Ісус Христос слушно назвав Бога «Батьком», тому що Він любить та захищає нас, наче турботливий батько. Також Бог має особисте ім’я Єгова, яке не слід плутати з багатьма його титулами, як-от Всемогутній, Бог і Господьa (Вихід 15:3). Чому Боже ім’я треба освячувати? Тому що на Бога та його ім’я було зведено наклеп.

Дехто у своїх бідах звинувачує Бога. Але насправді люди нерідко самі створюють проблеми або опиняються у невідповідному місці в невідповідний час (Приповістей 19:3; Екклезіяста 9:11). Інші кажуть, що Бог спричиняє стихійні лиха. Проте Біблія запевняє: «Бога неможливо випробовувати злом і він сам нікого не випробовує» (Якова 1:13). Багато релігій навчає про вогняне пекло, де Бог карає грішників і вічно їх мучить. Однак ця доктрина дуже ображає Бога, який є любов (Єремії 19:5; 1 Івана 4:8). Згідно з Римлян 6:23, «плата за гріх — смерть», а не вічні мукиb.

«Нехай прийде твоє царство». Боже Царство — це уряд на чолі з Ісусом Христом. Невдовзі він почне правити над усією землею. «Йому було дане панування й слава та царство»,— сказано в Даниїла 7:14. Боже Царство «прийде», коли покладе край бунтівному людському правлінню і запанує над землею (Даниїла 2:44).

«Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі». Під правлінням Царства людство буде підкорятись Богові. Тоді на теренах землі пануватиме мир і всі люди поклонятимуться Богу згідно з його волею. Відійдуть у минуле фальшива релігія та політична система, яка сіє розбрат. «Намет Бога», образно кажучи, буде «з людьми». Бог «витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло» (Об’явлення 21:3, 4).

«Дай нам сьогодні хліба на цей день». У зразковій молитві Ісус поставив на перше місце Боже ім’я та Царство. Далі він звернув увагу на наші потреби. Слова Ісуса вказують на те, що не слід домагатись більшого, ніж ми потребуємо «на цей день». Натомість важливо слухатись поради з Приповістей 30:8: «Убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним».

«Прости нам борги, як і ми простили своїм боржникам». Тут слово «борги» означає «гріхи»c. Коли ми не слухаємось Бога, тобто грішимо перед ним, наш борг росте. А втім, Єгова готовий простити цей борг, якщо ми щиро пробачаємо тим, хто грішить проти нас (Матвія 18:21—35).

«Не допусти, щоб ми піддалися спокусі, але визволи від Злого». «Злий» — це Сатана Диявол. Його також названо «Спокусником» (Матвія 4:3). Ми недосконалі, тому потребуємо Божої допомоги, аби протистояти Сатані та його прибічникам на землі (Марка 14:38).

Зразкова молитва Ісуса показує, про що треба молитись у першу чергу. Сподіваємось, вона допоможе вам поліпшити свої молитви. А як ця молитва проливає світло на провідну тему Біблії? Те, про що молився Ісус,— освячення Божого імені, усунення всього зла та мирне правління Божого Царства на землі,— і є головною темою Біблії. Справді, слова Ісуса містять безцінні духовні скарби.

[Примітки]

a В оригінальному тексті Біблії, написаному єврейською та грецькою мовами, Боже ім’я з’являлося близько 7000 разів. На жаль, багато сучасних перекладів Біблії вживають Божі титули замість його святого імені.

b Померлі не продовжують жити в інших формах, але «сплять», «нічого не знають». У майбутньому на них чекає воскресіння (Івана 5:28, 29; 11:11—13; Екклезіяста 9:5).

c Дивіться Луки 11:4, де обидва поняття вжиті взаємозамінно.

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

● Що мав на увазі Ісус, коли сказав: «Ви ж моліться так»? (Матвія 6:9).

● Про що було б добре молитись у першу чергу? (Матвія 6:9, 10).

● Що таке «борги» і чому треба прощати тим, хто грішить проти нас? (Матвія 6:12).

[Ілюстрація на сторінці 13]

Ісусова молитва допомагає нам зрозуміти, що́ є важливим у Божих очах

Погляд Біблії. Як досягти щастя в шлюбі?

andrey91399 — Wed, 13 Sep 2023 23:15:29 GMT

Погляд Біблії

Як досягти щастя в шлюбі?

«Той, хто створив їх, від самого початку створив їх як чоловіка і жінку... “Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і стануть обоє одним тілом”... Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Ісус Христос, записано в Матвія 19:4—6).

У НАШОМУ світі моральні норми швидко змінюються, і чимало людей більше не вважають шлюб союзом на все життя. Багато подружніх пар вирішують розлучитися чи жити нарізно, як тільки втрачають інтерес одне до одного або коли постають якісь проблеми, навіть незначні. На жаль, внаслідок такого рішення часто страждають діти.

Це не дивує тих, хто досліджує Біблію. Вона передрекла, що в «останні дні», в які ми живемо, люди загалом не матимуть рис, котрі зміцнюють сім’ю,— відданості, щирої любові і природної прив’язаності (2 Тимофія 3:1—5). Чи непокоїть вас занепад сімейних цінностей? Чи ви шануєте шлюбний устрій?

Якщо так, вам буде цікаво дізнатися, що Боже Слово містить перевірені часом поради, які принесли користь багатьом подружжям. Розгляньмо для прикладу п’ять принципів, котрі можуть допомогти в сімейному життіa.

П’ять секретів щасливого шлюбу

1. Ставтесь до шлюбу як до священного союзу. З цитати, наведеної ліворуч, видно, що як Ісус, так і Творець, Бог Єгова, вважають шлюб священним союзом. Про це також свідчать слова, які Єгова у давнину промовив до чоловіків, що розлучалися зі своїми дружинами і вступали в шлюб з молодшими жінками. Бог сказав: «Засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї». Далі Єгова чітко наказав: «Дружину юнацтва свойого не зраджуйте! Бо ненавиджу розвід... і того, хто вкриває насильством одежу свою» (Малахії 2:14—16). Отже, Бог глибоко шанує шлюб і йому не байдуже, як чоловік і дружина ставляться одне до одного.

2. Чоловіки, будьте відповідальними. У серйозних сімейних питаннях хтось має приймати остаточне рішення. Згідно з Біблією, ця роль відведена чоловікові. «Чоловік — голова дружини»,— говориться в Ефесян 5:23. Але це не означає, що він може бути деспотом. Чоловіку слід пам’ятати, що він є «одним тілом» зі своєю дружиною, і тому він має шанувати її та радитися з нею у справах, які торкаються сім’ї (1 Петра 3:7). Біблія закликає чоловіків «любити своїх дружин так, як власне тіло» (Ефесян 5:28).

3. Жінки, підтримуйте своїх чоловіків. Біблія називає жінку помічницею, або доповненням, чоловіка (Буття 2:18). Вона має риси, які дуже необхідні для сімейного щастя. Дружина є помічницею, а не конкурентом свого чоловіка, і якщо вона з любов’ю підтримує його, то сприяє миру в домі. В Ефесян 5:22 говориться: «Нехай дружини підкоряються своїм чоловікам». А що, коли дружина не згідна з чоловіком? Вона може вільно висловити свою думку, але шанобливо і тактовно — так, як вона сама хотіла б, щоб чоловік розмовляв з нею.

4. Не плекайте ілюзій: труднощі є в кожному шлюбі. Кожна сім’я стикається з проблемами, які випробовують її міцність. Це можуть бути необдумані або різкі слова, брак грошей, серйозна хвороба чи труднощі у вихованні дітей. Біблія реалістично зауважує, що одружені люди «зазнаватимуть страждань у житті» (1 Коринфян 7:28). Однак це не значить, що страждання, або труднощі, обов’язково ослаблять подружні узи. Коли двоє людей люблять одне одного і черпають мудрість з Божого Слова, вони зможуть вирішити будь-яке складне питання. А ви хотіли б мати мудрість, щоб давати собі раду з проблемами, які виникають у вашій сім’ї? «Якщо комусь із вас бракує мудрості,— говориться в Біблії,— нехай безупинно просить у Бога, котрий усім дає щедро та без дорікання» (Якова 1:5).

5. Зберігайте вірність. Ніщо так згубно не впливає на шлюб, як блуд, тобто позашлюбні статеві стосунки. Це єдина підстава для розлучення, яка прийнятна в Божих очах (Матвія 19:9). У Біблії сказано: «Нехай кожен з вас з пошаною ставиться до шлюбу, а подружнє ложе хай не буде нічим опоганене, тому що Бог засудить блудників і перелюбників» (Євреїв 13:4). Що робити, аби в подружніх партнерів не виникало спокуси задовольняти статеві бажання на стороні? Боже Слово радить: «Хай чоловік віддає належне дружині, а дружина — чоловікові» (1 Коринфян 7:3, 4).

Дехто може сказати, що вищенаведені поради нереалістичні й застарілі. Але люди, які їх застосовують, переконались у протилежному. Ось що говорить Біблія про того, хто слухається Божих порад в усіх сферах життя: «Він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його,— і все, що він чинить,— щаститься йому!» (Псалом 1:2, 3). Такій людині буде «щаститися» і в шлюбі.

[Примітка]

a Додаткові поради на цю тему містяться в супровідному журналі «Вартова башта» за 1 лютого 2011 року.

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

● Як Бог ставиться до розлучення? (Малахії 2:14—16).

● Як чоловік має поводитися зі своєю дружиною? (Ефесян 5:23, 28).

● Чиї мудрі поради допоможуть вам досягти щастя в шлюбі? (Псалом 1:2, 3).

Погляд Біблії

andrey91399 — Wed, 13 Sep 2023 18:00:41 GMT

Погляд Біблії

До чого мають прагнути батьки?

ЯКИЙ варіант ви оберете? Я хочу, щоб моя дитина стала...

А. Моєю копією.

Б. Бунтівником, мета якого бути моєю протилежністю.

В. Відповідальною людиною, яка приймає мудрі рішення.

Декотрі батьки, які вибирають варіант В, поводяться так, ніби вибрали варіант А. Вони нав’язують дитині свої погляди на життя, наприклад вказують їй, яку професію обрати. До чого це може призвести? Здобувши свободу, підліток починає робити все наперекір батькам. Як це не дивно, чимало батьків, які «сіють» варіант А, «пожинають» варіант Б.

Чому повний контроль не дає нічого доброго

Ви хочете, щоб ваша дитина стала відповідальною людиною, яка приймає мудрі рішення. Але як цього досягти? Одне можна сказати напевно: повний контроль не допоможе. На це є принаймні дві причини.

1. Повністю контролювати людину неправильно з біблійного погляду. Бог Єгова створив людей зі свободою волі. Він дозволяє їм обирати життєвий шлях, чи то добрий, чи поганий. Наприклад, коли Каїн відчував смертельну ненависть до свого брата Авеля, Єгова сказав йому: «Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:7).

Зверніть увагу: хоча Єгова дав чітку пораду, він не змушував Каїна дотримуватись її. Каїн повинен був сам вирішити, чи панувати над своєю ненавистю, чи ні. Чого ми з цього вчимося? Якщо Єгова не використовує повний контроль, щоб змусити свої створіння бути слухняними, то і ви не повинні в усьому контролювати свою дитину-підліткаa.

2. Повний контроль зазвичай призводить до протилежних результатів. Уявіть собі, що ви зустрілись на вулиці з нав’язливим продавцем. Чим наполегливіше він намагається продати вам свій товар, тим рішучіше ви опираєтесь. Навіть якщо вам потрібен його товар, скоріш за все вас відштовхує нав’язливість продавця. Вам хочеться якнайшвидше від нього втекти.

Щось подібне може статися, якщо ви намагаєтесь нав’язати дитині свої цінності, вірування і цілі. Чи вона захоче їх «купити»? Навряд! Ваші зусилля можуть призвести до протилежних результатів, і в підлітка розвинеться відраза до того, чого ви його вчите. Дуже часто спроби батьків повністю контролювати життя дитини не дають нічого доброго. Що ж тоді можна зробити?

Коли ваша дитина була менша, ви, мабуть, вказували їй, за якими нормами жити. Тепер, коли вона стала підлітком, не контролюйте повністю її життя, натомість допомагайте їй переконатися, наскільки мудро поводитись правильно. Наприклад, якщо ви християнин, покажіть дитині, що завдяки дотриманню Божих принципів вона матиме щасливіше життя (Ісаї 48:17, 18).

Подавайте дитині добрий приклад. Будьте такою людиною, якою хочете бачити свою дитину (1 Коринфян 11:1). Чітко пояснюйте, якими принципами ви керуєтесь у житті (Приповістей 4:11). Якщо ваша дитина-підліток полюбить Бога і його норми, вона робитиме мудрі рішення, навіть коли вас не буде поряд (Псалом 119:97; Филип’ян 2:12).

Допомагайте дитині набути практичних вмінь

Як говорилося на 2-й сторінці цього журналу, прийде день,— можливо, навіть швидше, ніж ви думаєте,— коли ваша доросла дитина «покине... батька та матір» (Буття 2:24). Вам, батьки, треба докласти зусиль, щоб ваша дитина набула вмінь, які знадобляться їй у дорослому житті. Розгляньте, яких вмінь ви можете навчити підлітка, поки він ще живе вдома.

Хатня робота. Чи вміє ваша дитина готувати їсти? прати і прасувати одяг? підтримувати в своїй кімнаті чистоту і порядок? доглядати за автомобілем і при потребі виконувати нескладний ремонт? Такі вміння стануть у пригоді вашому сину чи доньці, коли вони почнуть самостійно вести домашнє господарство. Апостол Павло сказав про себе: «Ви самі знаєте, що цими руками я задовольняв свої потреби» (Дії 20:34).

Вміння ладнати з іншими (Якова 3:17). Чи ваша дитина вміє знаходити спільну мову з іншими? Чи вдається їй спокійно залагоджувати суперечки? Чи ви навчили дитину поважати людей і мирно вирішувати конфлікти? (Ефесян 4:29, 31, 32). У Біблії сказано: «Шануйте всіляких людей» (1 Петра 2:17).

Вміння розпоряджатися грішми (Луки 14:28). Чи можете ви допомогти дитині освоїти якесь ремесло? Чи ви навчили її вкладатися в бюджет і не залазити в борги? Чи привчили заощаджувати гроші на потрібні речі, не робити спонтанних покупок і вміти задовольнятись найнеобхіднішим? (Приповістей 22:7). Павло написав: «Якщо маємо їжу, одяг і дах над головою, то будьмо тим задоволені» (1 Тимофія 6:8).

Підлітки, які навчились жити за праведними нормами і набули практичних вмінь, справді готові до дорослого життя. Їхні батьки досягли того, чого прагнули! (Приповістей 23:24).

[Примітка]

a Більше інформації ви знайдете у «Вартовій башті» за 1 лютого 2011 року, сторінки 18 і 19.

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

● До чого ви, батьки, маєте прагнути? (Євреїв 5:14).

● Перед яким вибором постануть ваші діти, коли виростуть? (Ісуса Навина 24:15).

[Ілюстрації на сторінці 25]

Я хочу, щоб моя дитина стала...

моєю копією...

бунтівником...

відповідальною людиною

ПОГЛЯД БІБЛІЇ | ТРИВОГА

andrey91399 — Mon, 11 Sep 2023 18:20:04 GMT

ПОГЛЯД БІБЛІЇ | ТРИВОГА

Тривога

Тривога буває корисною і шкідливою. Біблія допомагає розрізняти ці два види тривоги.

Чи природно відчувати тривогу?

РЕАЛІЇ ЖИТТЯ.

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

Літня жінка сидить на терасі, в той час як молоді люди дбають про її сад

Ми будемо менше тривожитись про дорогих нам людей, якщо робитимемо щось для них

«Дба[йте] не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших» (Філіппійців 2:4).

Як долати надмірну тривогу?

РЕАЛІЇ ЖИТТЯ.

Люди відчувають тривогу через колишні помилки, через страх перед майбутнім або через грошіa.

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

«Я не бачив, щоб праведний був покинутим або щоб його діти просили хліба» (Псалом 37:25).

Чи ми коли-небудь звільнимося від тривог?

ЩО КАЖУТЬ ЛЮДИ.

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

«Тож нехай Бог, джерело надії, через вашу довіру до нього сповнить вас усією радістю і миром» (Римлян 15:13).

ПОГЛЯД БІБЛІЇ. Вдячність

andrey91399 — Mon, 11 Sep 2023 18:04:10 GMT

ПОГЛЯД БІБЛІЇ

Вдячність

Доведено, що люди, які виявляють вдячність, почуваються краще не лише емоційно, але й фізично. Тож кожному варто щодня пам’ятати про цю дорогоцінну рису.

Як вдячність впливає на здоров’я?

ЩО КАЖЕ МЕДИЦИНА.

У «Психіатричному бюлетені Гарвардського університету» зазначається, що «між почуттям вдячності і щастям існує тісний та постійний зв’язок». Далі там сказано: «Вдячна людина частіше відчуває позитивні емоції, отримує більше насолоди від життя, має краще здоров’я, ліпше дає собі раду з проблемами і здатна розвинути міцніші стосунки з іншими».

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

Боже Слово заохочує нас бути вдячними. «Виявляйте вдячність»,— написав апостол Павло, який сам подав у цьому чудовий приклад. Приміром, Павло постійно дякував Богові за те, що люди позитивно відгукувались на звістку, яку він їм доносив (Колоссян 3:15; 1 Фессалонікійців 2:13). А втім, для того, аби бути щасливим, недостатньо лише час від часу казати «дякую». Тривале щастя мають лише ті, в кого вдячне серце. Якщо ми по-справжньому вдячні, то не думаємо, ніби всі нам щось винні, не заздримо і не ображаємось, пам’ятаючи, що все це може відштовхувати від нас інших і позбавляти нас радості.

Наш Творець є чудовим прикладом того, як виявляти вдячність, адже він виявляє цю рису навіть до недосконалих людей. У Євреїв 6:10 сказано: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку ви виявляли до його імені». Отже Бог вважає, що брак вдячності є виявом неправедності, або несправедливості.

«Завжди радійте. За все дякуйте» (1 Фессалонікійців 5:16, 18)

Як вдячність впливає на стосунки з іншими?

ЩО КАЖЕ ДОСВІД.

Коли ми виявляємо комусь вдячність за подарунок, добре слово або допомогу, то дозволяємо цій людині відчути себе потрібною. Навіть незнайомцям приємно, коли ми щиро дякуємо їм за прояви уваги, скажімо за те, що вони притримали для нас двері.

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

Ісус Христос вчив: «Давайте — і дадуть вам: насиплють у поділ вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену» (Луки 6:38). Правдивість цих слів добре ілюструє випадок, що стався з глухою дівчиною, на ім’я Роуз, яка живе у Вануату — острівній державі в південній частині Тихого океану.

Роуз відвідувала християнські зібрання Свідків Єгови, але майже нічого там не розуміла, адже ні вона, ні члени збору не знали жестової мови. Якось до них на зібрання прийшов один чоловік зі своєю дружиною, які були професійними перекладачами мови жестів. Побачивши проблему, вони організували курси з вивчення цієї мови. Роуз була зворушена до глибини душі. «Я дуже щаслива, що маю так багато друзів, які мене люблять»,— поділилася вона. Вдячність цієї дівчини і те, що тепер вона може брати участь у зібраннях, стало справжньою нагородою для подружжя, яке їй допомагало. Роуз також щиро вдячна за всі зусилля, яких доклали її одновірці, вивчаючи жестову мову тільки для того, щоб спілкуватися з нею (Дії 20:35).

«Хто приносить [Богові] в жертву подяку, той прославляє [його]» (Псалом 50:23)

Як розвивати вдячність?

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ.

Наші почуття дуже тісно пов’язані з нашими думками. Давид, один з письменників Біблії, у молитві до Бога казав: «Роздумую про всі твої вчинки, охоче розмірковую про діла твоїх рук» (Псалом 143:5). Давид протягом усього життя глибоко обмірковував те, що для нього робив Бог. Завдяки роздумам над Божими ділами він зміг розвинути в собі почуття вдячності (Псалом 71:5, 17).

Біблія дає нам чудову пораду: «Не переставайте роздумувати про все, що правдиве... що викликає почуття любові, про що схвально говорять, що чеснотливе і гідне хвали» (Філіппійців 4:8). Слова «не переставайте роздумувати» знову нагадують про необхідність регулярних роздумів, які допоможуть нам мати вдячне серце.

«В роздумах мого серця виявлятиметься розуміння» (Псалом 49:3)

ПОГЛЯД БІБЛІЇ. Врода

andrey91399 — Mon, 11 Sep 2023 17:52:54 GMT

ПОГЛЯД БІБЛІЇ

Врода

Від вашого погляду на вроду може залежати те, будете ви щасливими чи ні.

Чому ми звертаємо особливу увагу на красу?

Наш мозок реагує на красу. Як це відбувається, досі залишається загадкою. Біблія цього теж не пояснює, проте з неї ми дізнаємось, чому у нас є естетичний смак. Нам подобаються гарні речі, тому що Бог наділив нас відчуттям прекрасного (Буття 1:27; Екклезіаста 3:11). Також він створив дуже складне людське тіло, надавши йому чудового вигляду і здатності виконувати різноманітні функції. Своє враження від цього один стародавній поет висловив так: «Я благоговію перед тобою і вихваляю тебе за те, що я дивовижно створений» (Псалом 139:14).

Проте сьогодні ставлення до фізичної привабливості часто є неврівноваженим. Це можна пояснити впливом індустрії моди і популярних мас-медіа. Як говорилось в одній книжці на тему зовнішнього вигляду, низка досліджень у країнах Заходу «дозволяє дійти висновку, що самооцінка людини залежить виключно від вигляду її тіла» («Body Image»). Така зосередженість на зовнішності означає нехтування чимось набагато важливішим — тим, що є у серці, внутрішньою красою (1 Самуїла 16:7).

Молода жінка переглядає глянцевий журнал

В багатьох культурах вроді і сексуальності надають надмірного значення

Наслідком великої уваги до свого тіла, особливо серед жінок, є дедалі більше підкреслення своєї сексуальності. Згідно зі звітом Американської асоціації психологів (ААП) за 2007 рік, «про сексуалізацію жінок переконливо свідчать чи не усі медіа, що вивчались». Біблія не без причини настійно заохочує нас не піддаватись такому впливу (Колоссян 3:5, 6).

«І нехай вас прикрашає не те, що видно відразу... а те, що є в серці людини, її нетлінне вбрання спокійного і лагідного духу, який має надзвичайну цінність у Божих очах» (1 Петра 3:3, 4)

Чому мудро мати врівноважений погляд на вроду?

Щодо фізичної привабливості дехто каже: «Якщо ви гарні, то покажіть свою красу!» У звіті ААП зазначалось, що там, де поширена ця думка, дівчата підліткового віку і навіть ще молодші вчаться дивитись на себе як на «об’єкт прагнень інших... який розглядають і який оцінюють за його виглядом». Такий погляд дуже небезпечний. По суті, у сфері міжособистісних стосунків і здоров’я зовнішній вигляд став для багатьох проблемою першорядної ваги. А це, згідно з ААП, може привести до «різноманітних емоційних ускладнень», серед яких тривога і «навіть відраза до себе... розлади харчування, низька самооцінка, а також депресія чи пригнічення».

«Віддаляй тривоги від свого серця і відвертай усе, що згубне, від свого тіла, бо молодість і розквіт років — це марнота» (Екклезіаста 11:10)

Яке ставлення до вроди свідчитиме про розсудливість?

Біблія вказує на тісний зв’язок між розсудливістю і скромністю (1 Тимофія 2:9). Скромні люди не є самозакоханими, поверхневими і одержимими своєю зовнішністю. Радше вони мають об’єктивний врівноважений погляд на себе. Скромні особи також зважають на почуття інших і, відповідно, здобувають їхню прихильність та повагу, а щонайважливіше — отримують Боже схвалення (Михея 6:8). До того ж у них є більше шансів знайти вірних друзів і привабити потенційного супутника життя, який зацікавлений не лише в інтимній близькості, а й у тривалому успішному союзі.

Отже є чимало розумних підстав слухатись біблійної поради зосереджуватись на своїй внутрішній красі — на тому, «що є в серці людини» (1 Петра 3:3, 4). На відміну від зовнішньої привабливості, внутрішня краса ніколи не в’яне. З часом вона навіть ще більше розквітає. У Прислів’я 16:31 сказано: «Сивина — це гарна корона, якщо знаходять її на шляху праведності». Тож, слухаючись чудових настанов з Біблії, як молоді, так і старші люди зможуть набути красу, котра не минає, і мати відчуття власної гідності і задоволення.

«Привабливість оманлива, і краса скороминуща, але жінка, яка боїться Єгови, гідна хвали» (Прислів’я 31:30)