|
Не лякайся, мала отаро, бо вашому Батькові було до вподоби дати вам Царство (Луки 12:32).
Під час Господньої вечері Ісус дав апостолам прісний хліб, сказавши: «Це означає моє тіло». Потім він дав їм вино і пояснив, що воно символізує «кров угоди» (Марка 14:22—25; Луки 22:20; 1 Кор. 11:24). Нова угода була укладена «з нащадками [духовного] Ізраїля», тобто з тими, хто правитиме «в Божому Царстві» (Євр. 8:6, 10; 9:15). Те, що Ісус сказав під час Господньої вечері, стосується «малої отари». Першими в цю невелику групу увійшли Ісусові вірні апостоли, які були присутні з ним у горішній кімнаті. Саме ці люди отримають місце з Ісусом у небесному Царстві. w24.12 11, абз. 9, 10
Читання Біблії у період Спомину: Матвія 26:17—19; Марка 14:12—16; Л ... Читати далі » |
|
Завдяки вірі у викупну жертву ми маємо надію жити вічно (Еф. 1:7). Люди, яких Ісус назвав «іншими вівцями», не повинні споживати хліб і вино під час щорічного відзначання Господньої вечері (Ів. 10:16). Все ж вони їдять «хліб життя» в переносному значенні. Вони роблять це, виявляючи віру в цінність його жертви (Ів. 6:53). Але є ті, хто повинен споживати хліб і вино, адже цим вони показують, що є учасниками нової угоди і майбутніми спадкоємцями небесного Царства. Щоб отримати вічне життя, усім нам — і помазаним християнам, і «іншим вівцям» — потрібно мати міцну віру у викупну жертву Ісуса Христа. w24.12 12, абз. 14, 16
Читання Біблії у період Спомину: Матвія 26:1—5, 14—16; Луки 22:1—6 (події до заходу сонця, 12 нісана) |
|
Ми ще багато чого дізна́ємося про любов Єгови та Ісуса, якщо будемо й далі про неї роздумувати. Чому б у період Спомину не виділити час на те, щоб уважно прочитати одне чи кілька Євангелій? Не намагайся охопити багато розділів за раз. Читай не поспішаючи і старайся знаходити для себе додаткові причини любити Єгову та Ісуса. Якщо ти вже багато років у правді, то, можливо, думаєш, що навряд чи дізна́єшся щось нове на такі знайомі теми, як справедливість Бога, його любов і викуп. Але насправді завжди можна знайти щось цікаве, досліджуючи ці та інші теми. Тож користуйся всім багатством інформації, яка міститься в наших публікаціях. w25.01 24, 25, абз. 13—15
Читання Біблії у період Спомину: Луки 21:1—36 (події до заходу сонця, 11 нісана) |
|
Кожен з нас погодиться з тим, що викуп — це безцінний подарунок (2 Кор. 9:15). Завдяки тому що Ісус помер за нас, ми можемо бути близькими друзями з Богом Єговою і мати надію на вічне життя. Тож у нас є багато підстав дякувати Єгові за те, що він з любові до нас віддав у жертву свого Сина (Рим. 5:8). Щоб ми не сприймали викуп як належне і не втрачали вдячності, Ісус наказав щороку відзначати Спомин його смерті (Луки 22:19, 20). У 2026 році Спомин відзначатиметься у четвер, 2 квітня. Звісно, всі ми плануємо бути присутніми на цій події. Але також нам було б добре присвятити кілька тижнів до і після Спомину глибшим роздумам про те, що Єгова та його Син зробили для нас. w25.01 20, абз. 1, 2
Читання Біблії у період Спомину: Івана 12:20—50 (події до заходу сонця, 10 нісана) |
|
Викуп свідчить про справедливість Єгови, але ще більше він свідчить про глибину його любові (Ів. 3:16; 1 Ів. 4:9, 10). Єгова віддав цю жертву не тільки для того, щоб ми жили вічно. Він хоче, щоб ми були частиною його сім’ї. Коли Адам згрішив, Єгова вигнав його з сім’ї своїх поклонників, тому всі ми народжені поза її межами. Але на основі викупу Єгова прощає наші гріхи, і зрештою він приведе в свою сім’ю кожного, хто вірить у нього і слухається його. Навіть тепер ми можемо мати теплі стосунки з Богом і з одновірцями. Хіба це не доказ того, що Єгова ніжно нас любить? (Рим. 5:10, 11). w25.01 21, абз. 6
Читання Біблії у період Спомину: Івана 12:12—19; Марка 11:1—11 (події до заходу сонця, 9 нісана) |
|
Ми можемо відповісти на Божу любов, показуючи у період Спомину свою вдячність за викуп. Ми не лише самі плануємо відвідати цю подію, але й хочемо запросити на неї інших. Коли запрошуєш людину, поясни їй, як проходитиме Спомин. Можна показати відео «Чому Ісус помер?» і «Запрошуємо на Спомин Ісусової смерті» з сайту jw.org. Старійшини докладуть усіх зусиль, щоб запросити неактивних вісників. Уявімо, яка радість пануватиме на небі і на землі, якщо загублена овечка Єгови повернеться до його отари! (Луки 15:4—7). Поставмо собі за мету під час Спомину особливу увагу приділити новим і тим, кого давно не було. Нехай вони відчують, що ми дуже їм раді (Рим. 12:13). w25.01 29, абз. 15 |
|
Нагодувавши натовп, Ісус звелів апостолам сісти в човен і повернутись до Капернаума, а сам пішов на гору — подалі від людей, які хотіли зробити його царем (Ів. 6:16—20). Поки апостоли пливли, почалася буря, сильний вітер здіймав великі хвилі. Аж раптом до них по воді почав підходити Ісус, і він запросив апостола Петра вийти до нього (Матв. 14:22—31). Як тільки Ісус сів у човен, вітер ущух. Під враженням апостоли сказали: «Ти дійсно Божий Син» (Матв. 14:33). Зверніть увагу, що вони сказали це лише тепер, а не після того, як Ісус чудом примножив хліб. Марко додає цікаву деталь: «Вони були просто приголомшені, бо ще не збагнули значення того, що Ісус зробив з хлібинами» (Марка 6:50—52). Як бачимо, апостоли не усвідомлювали, якою великою силою Єгова наділив Ісуса. w24.12 5, абз. 7 |
|
Вирішуючи, як поводитися з вилученим грішником, кожен християнин має прислухатись до свого сумління. Можливо, на зібранні хтось вважатиме доречним привітатися і сказати, що радий його бачити. Втім, ми не будемо вести з вилученим довгих розмов чи ще якось проводити з ним час. Але хтось може думати: «Хіба Біблія не каже, що християнин, який вітається з такою людиною, стає спільником у її лихих вчинках?» (2 Ів. 9—11). Контекст показує, що ця вказівка стосується відступників та будь-кого, хто схиляє інших до гріха (Об’яв. 2:20). Тож, якщо людина поширює відступницькі вчення чи пропагує грішну поведінку, старійшини не будуть її відвідувати. Звичайно, ми все ще надіємося, що вона отямиться. Та поки цього не сталося, ми не будемо ані вітатися з нею, ані запрошувати її на зібрання. w24.08 30, 31, абз. 14, 15 |
|
Ісус ревно проповідував «добру новину про Боже Царство», тому що знав, що цього від нього очікував Єгова. Ця справа була найважливішою в його житті. Навіть наприкінці свого служіння він подорожував «від міста до міста й від села до села і навчав людей» (Луки 13:22). Також він підготовлював своїх учнів, щоб і вони були проповідниками (Луки 10:1). Сьогодні, як і в першому столітті, проповідування доброї новини — це наше головне завдання від Єгови та Ісуса (Матв. 24:14; 28:19, 20). Наша ревність у служінні зростатиме, якщо ми будемо ставитися до інших так, як Єгова. Він хоче, аби якомога більше людей почули добру новину і відгукнулися на неї (1 Тим. 2:3, 4). Ця звістка рятує життя, тому Єгова навчає нас, як краще її доносити. Навіть якщо хтось не слухає нас зараз, у нього ще буде така нагода, перш ніж завершиться велике лихо. w25.03 15, 16, абз. 5—7 |
|
Старійшини намагаються зрозуміти, які обставини призвели до гріха. Наприклад, чи не ослабнув християнин духовно через те, що нехтував особистим вивченням або служінням? Можливо, він став рідше молитись до Єгови або його молитви стали поверховими? А може, він уже якийсь час потурає своїм неправильним бажанням? З ким він дружить і які обирає розваги? Чи не могли вони вплинути на його розум та серце? Чи він усвідомлює, як до його рішень і вчинків ставиться його Батько, Єгова? Ставлячи людині продумані запитання, старійшини допоможуть їй замислитись, чому ослабли її стосунки з Єговою і що призвело до гріха. При цьому старійшини залишатимуться лагідними і не будуть випитувати зайвих подробиць (Присл. 20:5). Подібно до пророка Натана, вони можуть навести якийсь приклад, щоб допомогти людині зрозуміти, наскільки неправильними були її вчинки. Можливо, вже під час першої зустрічі людина почне щиро жалкувати про свою поведінку і навіть розкається. w24.08 22, абз. ... Читати далі » |